Минулого року зателефонував брат і запитав: що я знаю про повоєнну “зачистку” інвалідів війни у Радянському Союзі? Талановитий технар, він час від часу влаштовує мені несподівані іспити на знання маловідомих сторінок вітчизняної історії. На якісь його запитання можу відповісти одразу, а на інші відповіді потрібно пошукати у спеціальній літературі чи документах. Цього разу на його запитання я відповісти не зміг....

І вкотре Путін виявився брехунцем! А чим йому хвалитися в Європі, як не історичними фактами Київської Русі? Своя ж надто неприваблива, сіра, похмура – для зарубіжних освічених людей не годиться. Тож у Парижі саме й лягла махлярська карта: мовляв, ось вам у масть – колись «наша» стала «ваша».

Президент Петро Порошенко підписав указ «Про заходи у зв’язку з 80-ми роковинами Великого терору — масових політичних репресій 1937-1938 років».

такої модифікації стоїть нині в Хмельницькому на постаменті у сквері танкістів.

Знавці бронетанкової техніки, яким доводиться його бачити, не можуть зрозуміти, що то за технічне диво, бо цей звичайний танк Т-34-76, який радянська промисловість випускала у роки Другої світової війни, укомплектований 85-міліметровою гарматою...

Переді мною нова художньо-документальна книжка «Чи всі трави хиляться за водою?» (Хмельницький: ФОП Цюпак А.А., 2016. – 184 с.),  яку створив письменник Володимир Шевченко і яка потребує уважного прочитання, як і, утім, знання новітньої історії України, зокрема суспільно-політичної ситуації на селі кінця 20-х початку 30-х років минулого століття. Автор намагався якнайоб’єктивніше розкрити картину спроби спротиву суцільній колективізації своїх земляків із села Ганівка та довколишніх населених пунктів, що на Дунаєвеччині.