В архівних документах, які в часи СРСР не зуміли відшукати й вилучити завбачливі та запопадливі “вірні ленінці”, прадід “вождя світового пролетаріату” Мойша Бланк постійно фігурує у кримінальних справах про шахрайство, вимагання, шантаж, підпал 23 будинків у місті, або в скаргах на нього міщан та його власних доносах на сусідів.

Він свого часу вдало пошлюбив заможну молодичку Мар’ям, з якою вирощував цибулю на п’яти моргах землі, а в її будинку утримував шинок, де незаконно приторговував низькоякісною «простою» горілкою, і тому час від часу мав серйозні проблеми із законом. Після неодноразових  судів  за звинуваченнями у крадіжках сіна, образах єврейської громади і небезпечних конфліктах з місцевими жителями, Мойша Іцкович, рятуючи себе й сім’ю, кинув  горе-бізнес та майно, нажите родиною Мар’ям, і 1809 року чкурнув у Житомир. Там згодом вихрестився і став уже Дмитром Івановичем Бланком.
Його сини Абель та Ізраїль (Сруль) також вихрестилися й стали відповідно Дмитром і Олександром Дмитровичами Бланками, та й подалися до столиці Російської імперії здобувати лікарську освіту в Медико–хірургічній академії.
Абель (він же — Олександр) одружився з купецькою донькою Анною Гросшопф, яка народила доньку Марію — майбутню фрейлину царської сім’ї та матір ворога роду Романових і світового капіталізму — Володимира Ілліча (Ульянова) Леніна. А доля звела майбутнього «вождя пролетарів усього світу» з Надією Костянтинівною Крупською, дідусь якої — уродженець села Великі Пузирки, що на Ізяславщині. Дітей цим революціонерам Бог не дав. Може, так і на краще. Бо хто ж його знає, який світовий шарварок вони могли б затіяти, взявши приклад з батьків...