Одразу же після закінчення війни у руки радянської контррозвідки потрапив німецький документ під грифом «Цілком таємно». Називався він «Список голів та міліції Української народної управи» і мав вісім великих аркушів з підписами голови Деражнянського Українського революційного проводу Локазюка, коменданта міліції Гаврилюка і секретаря Жмурика. У цьому списку - прізвища всіх старост та громадян району, які під час війни займали відповідні посади у створених тоді органах влади. Цей список і зараз не підлягає розголошенню. Нещодавно прийнятий Закон України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» дозволив мені ознайомитися у Хмельницькому обласному архіві з раніше засекреченими матеріалами.
Народні управи
11 липня 1941 року гітлерівці захопили Деражню. Серед окупантів переважали союзники німців — угорці (мадяри). Поки окупанти після виснажлививих боїв «зализували» рани, приходили до тями і пристосовувалися до нових обставин, українські націоналісти, які прибули із західних областей України, почали діяти на випередження — створювали місцеві національні органи влади без участі окупантів. 22 липня 1941 року в старому містечку Деражні по вул. Круча на подвір’ї Михайла Тамбанера націоналісти провели збори місцевих мешканців, які продовжили наступного дня вже на колгоспному дворі. «Западники», як їх тоді називали, виступили перед людьми. Вони запевняли, що звільнена від більшовиків Україна стане самостійною державою, люди почуватимуть себе вільними і щасливими. Тому на зборах необхідно обрати місцевий орган влади, який буде підпорядковуватися революційному центральному проводу.
Збори обрали старостоюуправи Локазюка (ім’я, по батькові з етичних причин не вказую), його заступником Василя Мельника, секретарем Володимира Кржечковського, заврайвно Володимира Казьмірчука, комендантом української міліції Йосипа Гаврилюка, його заступником Прокопія Муляра і тридцять чоловік міліціонерів. Членами управи вибрали: Григорія Біляка, Василя Зелька, Якова Жмурика. На завершення зборів Локазюк вигукнув «Ура Україні!». Так, без будь-якої участі окупантів була створена українська районна народна управа.
Терміново, за вказівкою української народної управи, у всіх населених пунктах під керівництвом «западників» створилися місцеві органи влади. У селах Нижнє, Марківці та інших на початку своєї діяльності представники влади носили нарукавні жовто-блакитні пов’язки. Одним з документів, виданих управою, було розпорядження, яке зобов’язувало старост населених пунктів району організувати здачу зброї, боєприпасів і майна, яке залишилося після відступу Червоної армії. Тільки на території с. Галузинці на залишених позиціях Летичівської оборонної лінії зібрано 10 підвидів зброї і боєприпасів. Трофейними радянськими гвинтівками окупанти озброїли поліцаїв (шуцманів). У період війни і після неї населення називало поліцаями всіх, хто перейшов на службу до ворога. Насправді ж поліцаями були тільки ті, хто подав заяву і прийняв присягу на вірність німецькій владі.
Кінець українських органів влади
У Деражнянському районі на обліку перебувало 70 поліцаїв. Проте самостійною націоналістична організація так і не стала. Політичною метою Організації Українських Націоналістів (ОУН) було знищення Радянського Союзу та «Російської імперії» — відкритого ворога незалежності українського народу, визволення українців з «більшовицького рабства», створення «Самостійної Української держави». Вже у серпні 1941 року німецькі органи влади зрозуміли, що похідні групи ОУН Бандери інтенсивно розширюють свою пропагандистську діяльність на користь створення незалежної і соборної Української держави, поширюючи листівки із закликами до формування «Української революційної армії». Навіть у нашому районі в с. Янчинці (Радянське) місцевий мешканець Павло Навроцький переховував двох націоналістів з друкарською машинкою, які виготовляли подібні листівки.
А 25 листопада 1941 року айнзац-команда 4/5, яка дислокувалася в Києві, дала наказ усім постам поліції безпеки і СД рейхкомісаріату «Україна» арештовувати і без судів таємно знищувати членів ОУН. Так німецьке командування зруйнувало надію на незалежність. З того дня українці повинні ставати на шлях організованої боротьби як з більшовиками, так і з окупантами — закликали прозрілі оунівці. Для цієї боротьби були створені озброєні загони ОУН.
Так, під час німецької окупації через ліс поблизу с. Божиківці проходив загін оунівців. Виникла перестрілка з місцевими партизанами, був поранений один оунівець. Причиною таких протистоянь став різний менталітет, політичні прагнення й амбіції таких неоднакових за ідейними переконаннями, але однокровних синів і дочок України. Залишившись без підтримки ідейних натхненників, представники місцевих «органів влади» не в змозі були зорієнтуватися: то їм казали, що німці-визволителі, то тепер, виходить, що з ними необхідно боротися. При створенні нових органів влади ставку робили на осіб, незадоволених чи ображених радянською владою, колишніх розкуркулених, репресованих та членів їхніх родин. Але ці молограмотні люди в більшості не мали відповідних знань, національна ідея побудови самостійної України як держави була для них незрозумілою.
Не пішли на службу до ворога тільки національно свідомі, витривалі та випробувані патріоти, завдяки яким Україна і стала у майбутньому незалежною державою. Серед членів Деражнянської української народної управи таких патріотів не знайшлося і німці, без будь-яких зусиль ліквідувавши організаторів, підпорядковують управи своєму керівництву й «великій» Німеччині.
Таким чином на Деражнянщині німці знищили паростки національної ідеї і початки незалежної України, які так і не встигли прорости. Населенню вже не було кому роз’яснювати, що німці замість сприяння у створенні Соборної України мали на меті перетворити її в колонію, а українців — у рабів.
Злочин і кара
Локазюка заарештували 10 вересня 1944 року після визволення району від нацистів. Він був визнаний винним у тому, що добровільно пішов на службу до окупантів, був старостою смт Деражні, а пізніше — старостою району. Працюючи на цій посаді, виконував всі вказівки окупантів, видавав розпорядження і встановлював громадянам терміни для здачі молока, м’яса, хлібопоставок для німецької армії. За невиконання або невчасне виконання поставок і грошових податків штрафував людей. Так, Локазюк оштрафував Йосипа Людвіговича Підгородецького із с. Янчинець і Розалію Антонівну Новощинську. Як вони не просилися відмінити штраф, бо такі бідні, що не мають ні копійки, він його не відмінив. У жовтні 1941 року за розпорядженням Локазюка був заарештований Павло Андрійович Кирильчук і переданий в поліцію нібито за зв’язок з партизанами. Засудили Локазюка 23 листопада 1944 року до 15 років позбавлення волі у виправній трудовій колонії (ВТТ) з обмеженням у правах на 5 років та конфіскацією майна. В ув’язненні він і помер.
У листопаді 1941 року німці розігнали українську міліцію, проте її начальник Йосип Гаврилюк залишився на службі. У вересні 1941 року під керівництвом Гаврилюка розпочалося будівництво єврейського гетто, яке розмістилося в містечку на великій території між дорогою, що веде на Хмельницький, та дорогою на Гатну. Територію разом з будівлями обнесли парканом з колючого дроту висотою 3,5 метра і встановили сторожові вежі. У гетто доставляли єврейське населення зі всього району. Спочатку вихід із нього був вільний, адже перебувати євреї у гетто мали тільки вночі. Після закінчення будівництва у лютому 1942 року вихід з гетто заборонили. Його охороняли місцеві поліцаї, озброєні гвинтівками. Перед розправою з єврейським населенням Самуїл Циприс та Ісаак пробралися через колючий дріт, аби перевірити, чи дійсно вирита яма для розстрілу в’язнів. У цей момент їх затримали поліцаї Падневич і Рачинський, відвели у спеціально виділене місце біля цегляного заводу, де й розстріляли.
30 грудня 1944 року Гаврилюк засуджений на 15 років каторжних робіт. У суді він зізнався, що з липня до грудня 1941 року служив комендантом міліції, брав участь в арештах громадян, проводив обшуки, і що видавав накази підлеглим охороняти гетто.
10 листопада 1955 року, згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 вересня 1955 року, Гаврилюка з ув’язнення звільнили.
Gismeteo 
