Наснилося, що проспав. Прокинувся і одразу ж до вікна. Ху, відлягло від серця. На вулиці тільки сіріє, але добре видко, що іде дощ і низькі хмари ледь-ледь не дістають вершечків дерев. То можна ще трохи подрімати.
Та тільки стулив повіки, як до кімнати зайшла донька і почала мене тормосити:
– Тату, тату, ти спиш?
Прикинувся, що справді сплю і навіть для переконливості захропів.
– Тату, тату, прокидайся. У мене до тебе важлива справа є...

ПРО МРІЇ
Чомусь тільки в українців мрії і життя, як дві паралельні лінії, ніколи не пересікаються.