День розпочався буденно. За розкладом. Як передачі по телебаченню. Микола навів порядок у хліві, наго дував курей, налив води Бурану, якого за погану службу кликав Бараном. Однак на це ім’я пес реагує лише то ді, коли до нього господар додає ще кілька відомих слів із вуличної лексики. Що не кажи, розумний пес. За такого і в полум’я, і воду та і на виборчу дільницю.
Але сьогодні день особли вий – ліга Європи! Чвертьфінал! На поле вийде команда його мрії. Він відчував таке хвилювання, ніби знову ставав на рушник зі своєю коханою. Тоді вона зранку його просила: «Тільки не пий, не сором мене». Все весілля Микола просидів із мінеральною водою, а тому був дуже невеселим. Пішла чутка, що він кохає іншу, а одружується з Галиною, бо вона вагітна. Хтось копав глибше, мовляв, тут замішаний брат, і дитина від нього. Тому і втік на заробітки до Росії. Як там було чи не було, а Назарчику виповнилося вже дванадцять. А Галя за кордоном – не ховається, а працює в Греції. Інвестиції, які вона надсилає, як і загалом у Європі, останнім часом скоротилися. Не дуже, правда. Але… Чимось там Галя незадоволена. Ще й Надія Федорівна – теща, почала натякати, що молодому чоловікові сидіти вдома і охороняти її з посудом не личить. Каструлі до Греції не втечуть. Ну, а коли починала розвивати теорію виробничих відносини, то відправляла його до Галі, а то ще подалі – на Баламутські острови.
Але нині футбол. Микола подивився на годинник. Десята хвилина матчу. Він кашлянув для хоробрості, рвучко розчахнув двері і з лівої ноги, як це робить їхній дільничний, увійшов до кімнати. Теща дивилася серіал. У руках вона тримала велику чашку чаю, поруч поставила банку з варенням. На екрані Ахмет і Мустафа-огли не могли поділити жінку. Показували тридцяту чи сорокову серію. Точну цифру не знав ніхто. Навіть самі артисти. Завдання стояло не школярське – з ким залишиться ця жінка? Тому Мустафа той, що огли, вихопив раптом пістолета і навів на найпрекраснішу з найпрекрасніших. Не просто навів, а прямісенько в груди, точніше – в ліву. Постріл! Темрява! Музика. Все. Хоча ні. Музику перервав другий постріл.
Хто-хто, а теща перелякалася. Чашка впала на підлогу з дзенькотом розбилася. Назарчик вискакує зі спальні: «Що? Наші забили?» «Та ні, – каже Микола. – Наші розбили».
І в цю мить заходить (ви вгадали) Галя! Назарчик хапає мамині сумки і починає у них ритися, ніби він митник. Теща наступає на розлитий чай і падає... Микола стрімко переключає канал на футбол. «Го-о-ол!» – волає коментатор. «Го-о-о-ол!», – і собі кричить Микола. «Що у вас робиться? – переляконо питає Галя. – Греція відпочиває». «Нічого особливого – наші зрівняли», – пояснює Микола.
Галя, яка подумки ще в Греції, не може второпати: «Пенсії зрівняли? Зарплати?» Микола уточнює: «Рахунок». Галя: «Де? У банку?» Миколі смішно: «На полі «Баварії». Галя не витримує: «Ці німці і Грецію вже дістали».
«І ви мене дістали», – чути з дивана голос Павла, старшого брата. «А хто мені допоможе піднятися?» – приходить до тями теща.
Павло намагається встати, але падає на диван: «Владимирский централ, ветер северный». Свої вибрики він називає відпочинком. На роботу піде тоді, коли повернуть зарплату за 2010 рік і Донбас. Наслухавшись тих пісень, Федорівна кличе його «Владимиром». Коли він дістає її – «Сепаром». Оскільки ж від хвилювання вона заїкається, то їй це не зовсім вдається. Ото й виходить: «Се-Се-Се», «Р», – додає Павло і регоче.
А Мустафа дав маху: жінка жива. І виглядає ще краще, ніж у перших серіях. Тепер Федорівна дивиться кіно по новому телеку – дочка купила. Микола футбол – по старому. Павло – співає, а Назарчик вчиться, бо третього (телевізора) не дано. Хоча Микола з Павлом збираються до Греції. Як туристи. Галя забирає. Обіцяє працевлаштувати, якщо вони назвуть столицю Греції і відшукають її на карті світу. Карту вона вже купила. Хлопці ремствують – краще б гральні карти купила. Ось там вони аси…