Спочатку  познайомилася із багатодітним батьком Володимиром Кушлаком, хоча вже  й не сподівалася його побачити, бо в жнивну пору робота в полі не почекає. Та все ж, зустрівшись із ним в Осламові, поїхали у Калюсик.

Для двох сиріт Галина Петращук стала найріднішою та найдобрішою людиною у світі. Уже майже дев’ять років пенсіонерка опікується дітьми. І життя у них було б безхмарним та безжурним, якби їх не доймали невиліковні хвороби. Чотирнадцятирічний Іван страждає через напади епілепсії, а в сімнадцятирічної Ксенії – вроджена вада ока. Якраз це каліцтво, вважає школярка і стало причиною всіх її бід та нещасть. З неї не раз глузували ровесники, відчула біль і приниження через підліткову жорстокість.

Віктора (з етичних міркувань справжніх імен не називаю) плечистого, миловидного синьоокого красеня важка хвороба змусила сісти в інвалідний візок.

— А бодай ти здохла! — спересердя лайнувся Степан, — вже аж у голові гуде від твого виття.
— А хіба ж я не казала, що не треба було від неї всіх забирати, — голосно зітхнула його дружина Ганна. — Хоч би того песика з білим хвостиком лишив, таке вже інтересне було...

 

Майже два роки Ванесса Малюта намагалася повернути свою доньку Діану із сиротинця. І це їй вдалося. Щаслива 22-річна мати двох дітей розповіла про свої митарства у цей неспокійний та навіть тривожний час. Хто винен у тому, що шестимісячна Діана опинилася у Будинку дитини, однозначно стверджувати не буду. Можливо, вона сама розгубилася, коли народилася друга донька, до того ж з особливими потребами, побоювалася, що не справиться з материнськими обов’язками.