Ще вранці Галина Попіль тужила за двоюрідним братом, який передчасно пішов за межу. А вже по полудні геть інші думки заполонили її — без вагань узялася приймати пологи в сусідки Наталі Тлустої. І радість переповнювала Галину Василівну, коли на світ з’явився малюк.
Уже перевірено — у житті не все передбачиш. І того літнього дня Галина Василівна не думала і не гадала, що доведеться взяти на себе обов’язки акушерки, хоча в неї немає медичної освіти, а за плечима лише культосвітнє училище.
Коли ж вона телефонувала в Ружичанку, то сподівалася, що примчить карета швидкої допомоги до сусідки Наталі й відвезе жінку у пологовий будинок. Але марними були сподівання — автомобіль підвів у найнеобхідніший час, бо поламався. Тоді Наталя вирішила добиратися у місто автобусом, але в неї почалися перейми. На щастя, Галина Василівна збагнула, що вже пізно вагітній жінці вирушати в дорогу, і вклала її в ліжко. На допомогу прийшла подруга Наталі Тетяна Дубиняк, яка швиденько підготувала все необхідне для пологів.
— Наталя не панікувала, а слухала моїх порад, — розповідала Галина Василівна. — Пологи минули без ускладнень для матері, але коли взяла на руки дитинку, то вона була вся синя, а шия її обмотана пуповиною. Звільнила від пуповини, проте малюк не дихав…
Тоді Галина Василівна вирішила очистити ротову порожнину хлопчика. Хоча й під рукою потрібного інструменту не було, не розгубилася, а самотужки справилася з цією марудною процедурою.
Як почула перший крик дитини, то плакала від радості, а потім хлопчика притулила до себе, щоб відчув тепло, зрозумів, — він для усіх жаданий. Все ж приїхав фельдшер, і уже з ним Галина Василівна перерізала пуповину.
— Лише три дні я перебувала у пологовому будинку, — вела розмову Наталя Тлуста. — Син здоровий, народився з вагою 3880 грамів та ростом 54 сантиметри. Хоча пологи були заплановані на кінець місяця, а Костик попросився на світ 11 серпня. Лікарка, напевне, помилилася у своїх підрахунках. Я ж на УЗД не обстежувалася, бо і мені, і чоловікові байдуже, хто народиться — дівчинка чи хлопчик, лише здорове було б дитя. У нас уже підростає чотирирічний Саша та дворічна Віка. За Костика вдячні Галині Василівні, яка врятувала нашого синочка.
Галина Попіль зізнається, що не вперше потрапляє у екстремальну ситуацію. Її прожиті роки, наче бурхлива течія, — рятувала знайому від раптового нападу хвороби, вчасно витягнула самогубця із зашморгу.
Знає Галина Василівна, що таке довіра людей, бо 17 років виконувала обов’язки сільського голови. За її сприяння у село прийшла цивілізація — з’явився газ, також повсякчас дбала й про благоустрій рідних Шумовець. А збудований садок донині слугує для дітвори. Лелека не втомлюється приносити малюків у село. «Лише біля нас, по вулиці Гагаріна, зростає двадцять двоє хлопчиків та дівчаток», — зауважує Галина Василівна.
Пригадує жінка, як часто влаштовувала концерти для селян зі своїм художнім колективом, як брала у руки баян та й ще співала. Вона донині тепло ставиться до людей. Її двері дому гостинно відчинені для тих, хто потребує і поради, і розради. Часто приходять школярі, з якими ділиться своїми знаннями історії села та фольклорними матеріалами.
Їй не байдуже, що буде завтра з селом, з усією Україною. Для неї далека війна — поряд, бо син повернувся з АТО, а зять поїхав на передову. От так часто у її житті смуток із радістю переплітається. Проте у Галини Василівни вистачає любові не лише для рідні, а й великою втіхою для душі стала допомога ближнім.
Gismeteo 
