У подружжя  Яблонських зростало п’ятеро синів, проте думки про донечку не покидали Марічку та Аліма. І все ж їхня мрія здійснилася.  Нарешті щасливий  татусь узяв на руки омріяну донечку. На радощах батьки на хрестини запросили півсела: музики вигравали на цимбалах, скрипці, били у бубон.
Та й народження усіх дітей для подружжя стало незабутньою і щемливою подією, бо справляли всім хрестини за гуцульським обрядом. Адже Марічка  традиції і звичаї свого краю цінує й не забуває.

Бойове завдання  для Олександра Дармороса стало фатальним – він потрапив на протипіхотну міну. Потужна вибухова хвиля обпалила й понівечила його обличчя. Уламки металу пошматували тіло.  Кілька діб  перебував між життям і смертю. Якраз тоді у київський госпіталь приїхала до Олександра Олена. Її охопив відчай, коли  побачила свого коханого непритомним і  покаліченим. Так не хотілося їй вірити, що Сашко ніколи не підведеться із лікарняного ліжка. Невже їй доля відміряла лише п’ять  спільних щасливих років? А так хотілося вірити, що довіку будуть  разом. Бо ж зустрілися вони знову, коли були обоє розлучені. Не забував Олександр про доньку від першого  шлюбу і її Катрусю прийняв, як рідну.