Був початок жовтня. Лагідне осіннє сонечко вигравало променями на золотавому листі, яке тільки почало облітати. На душі Віри Грабарчук  панував спокій. Приїхав у гості її онук, Колюня. Підійшов до неї, обійняв за плечі:
– Бабусю, я підписав контракт, йду служити…

Навіть не сподівалася, що зустрінуся з Інною Доценко. Адже вона не так давно повернулася з Хмельницького із двома новонародженими донечками. Та ще її чоловік з ранку до вечора пропадає на роботі. Проте моєму здивуванню не було меж, коли почула, що уся велика родина зібралася й мене запросила у свій дім.

Хмельничанка Тетяна Вельська була впевнена, що в неї народиться довгоочікуваний синочок, бо вона виховувала трьох доньок. Проте лікарка, яка проводила ультразвукове дослідження, її вкрай спантеличила, повідомивши, що в неї буде... трійня.

Йому, Сергію Лисюку, не позаздриш – сам господарює й виховує доньку. Проте 43-річний чоловік на те лише посміхається, каже, що він не змучений самотністю. Уже Іринка, його радість та гордість, яка завжди поряд,  підросла, а без праці біля землі не уявляє своє життя.

На столі у вазі — величезний букет квітів. Милується пишними хризантемами Олена Машевська. Голова селищної об’єднаної територіальної громади Антон Камінський, вітаючи Олену Йосипівну з 90-річчям, подарував хризантеми, які символізують довголіття та сімейний спокій.
У день свого ювілею довгожителька почувалася найщасливішою у світі, бо ж у її домі зібралися найрідніші та найбажаніші гості. Хтось із них влучно зауважив: де народилася Олена Йосипівна, там і пригодилася. Бо ж і справді, вона навчалася, щоб  допомогти односельцям побороти недуги й працювала у рідному селі фельдшером.