Курси валют

На виконання Закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад» уряд затвердив Методику формування спроможних громад, розроблену Міністерством регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ. У цьому підзаконному акті докладно визначено механізм та умови започаткування таких територіальних утворень. Методика також містить порядок розроблення і схвалення перспективного плану формування територій — ці завдання покладаються на обласну владу.

Півгодини на «швидку»  і пожежників
Справді, нові терміни потребують чіткого визначення і пояснення. Ось як автори методики розкривають сутність поняття «спроможна територіальна громада». Йдеться про таку громаду, яка самостійно (через орган місцевого самоврядування) з урахуванням кадрових ресурсів, фінансового забезпечення та розвитку інфраструктури відповідної адміністративно-територіальної одиниці може забезпечити належний рівень надання послуг у сферах освіти, культури, охорони здоров’я, соціального захисту, житлово-комунального господарства тощо.
Важливо зазначити, що наявна інфраструктура, кадрові і фінансові можливості такої новоствореної адміністративно-територіальної одиниці дозволяють самостійно виконувати повноваження, визначені законом та Бюджетним кодексом.
Багатьох громадян цікавить запитання, що саме буде враховуватися під час формування спроможних територіальних громад? Як пояснюють реформатори, визначальною є здатність органів місцевого самоврядування вирішувати суспільні питання, які належать до їхньої компетенції, для задоволення потреб населення відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
Перевага надається їхній економічній спроможності. Враховуються розрахункові обсяги доходів спроможної територіальної громади, в тому числі сформованих відповідно до ст. 64 Бюджетного кодексу, бюджету розвитку, базової дотації, реверсної дотації.
Важлива наявність закладів бюджетної сфери, необхідних для здійснення самоврядних функцій на базовому рівні (надання середньої освіти та первинної медичної допомоги). Мають бути також приміщення для окремих підрозділів територіальних органів виконавчої влади. Обов’язково має бути приміщення для станції швидкої допомоги.
У Методиці формування спроможних територіальних громад визначається два етапи формування нового адміністративно-територіального устрою: створення перспективного плану та власне добровільне об’єднання.
Перший етап — підготовка таких планів, тобто визначення перспективної роботи з децентралізації в області. Це завдання покладається на обласні державні адміністрації, затверджуватимуть плани обласні ради, і процес цей триватиме до червня.
Другий етап, зазначається в методиці, не має чітких часових рамок, бо об’єднання громад відбувається на добровільних засадах. Водночас бюджетні та інфраструктурні преференції, тобто додаткові повноваження і ресурси, які сьогодні мають міста обласного рівня та райони, отримають тільки ті новостворені одиниці, які зважаться на об’єднання саме за перспективним планом, розробленим в області.
Відповідно до методики встановлено три основні етапи формування об’єднаних територіальних громад. На першому етапі визначаються центри спроможної територіальної громади. Це — місто обласного значення, а також населений пункт — районний центр.
На другому етапі визначатиметься зона доступності населених пунктів до адміністративного центру спроможності (функціональної) територіальної громади, яка не перевищує 20 кілометрів. При цьому враховуватимуться доступність основних публічних послуг, що надаються на територіях цих громад, зокрема, час прибуття швидкої та пожежної допомоги не повинен перевищувати 30 хвилин.
На третьому етапі визначається адміністративний центр із населених пунктів, розташованих за межами доступності. Зазвичай це село, селище, яке має розвинену інфраструктуру.
Межі нової території спроможної територіальної громади визначаються за зовнішніми межами юрисдикції рад територіальних громад, що входять до її складу.
Європейський досвід: запозичуємо найкраще
У Латвії існувала надвелика подрібненість території: на площі дві тисячі квадратних кілометрів було майже 600 адміністративно-територіальних одиниць і 26 регіонів.
Спершу латиші змінили юридичну та фінансову базу функціонування територіальної організації влади, затим почали переконувати суспільство в безальтернативності реформи. Зробити це вдалося не відразу: добровільно об’єднатися погодилося лише 30 маленьких самоврядувань.
Влада відмовилася від різкого укрупнення волостей, натомість утворила нову спільноту — край. Водночас у колишніх волосних центрах (щось на зразок існуючих нині українських райцентрів) залишили  кілька спільних адміністративних функцій на їхніх територіях.
Не прижилася в Латвії і пропозиція створити штучні округи з міст і довколишніх сіл — занадто різні інтереси у сільських жителів і городян.
У громадах, які добровільно об’єдналися, замість непривітного приміщення колишньої сільради з’явилися своєрідні центри села, де зосереджені різні адміністративні послуги. Тут кожен член громади може не лише отримати необхідну довідку, консультацію юриста, а й спілкуватися, долучатися до спільних культурних заходів і займатися суспільно корисними справами. Погодьтеся, це дуже важливо, передусім, для літніх людей, які живуть усільській місцевості, і цього бракує нині українським селянам.
Певна річ, найпереконливішим аргументом реформаторів стала істотна державна фінансова підтримка кожній громаді, яка зважилася на об’єднання, аби змінити своє життя на краще. За ці кошти укрупнені сільські громади істотно покращили інфраструктуру, відремонтували дороги, школи, заклади охорони здоров’я тощо.
Об’єднані громади (їх тепер 119, а було, нагадаємо, 600) отримали доступ до європейських кредитів і сьогодні вже розпочали втілювати масштабні проекти, про які раніше ніхто навіть не мріяв. Це, зокрема, будівництво водогонів, підприємств із переробки сміття, об’єктів для захисту та оздоровлення довкілля. Пожвавилося економічне життя в сільській місцевості, інвестори не бояться вкладати кошти, приміром, у розвиток такої традиційної галузі як переробка тваринницької продукції, туристичний бізнес тощо. Успіх наших сусідів полягає в тому, що укрупнення відкрило великі можливості для розвитку громад. І ті, хто сумнівався в його доцільності, сьогодні це зрозуміли.
Другий етап адмінтерреформи в Латвії триває. Донині тут ще залишилося 36 громад, де проживає менше чотирьох тисяч жителів. З-поміж них є невеликі, проте ефективні місцеві самоврядування, приміром, містечка, де є порти. За словами тамтешніх реформаторів, реформу доцільніше проводити в один, а не у два етапи. Відкладаючи, кажуть вони, ви ризикуєте ніколи не завершити розпочаті зміни.