Яких тільки свят не понавидумували собі люди, аби хоч на день втекти від сірої буденності. І хоч в українців їх також вистачає, та минулих вихідних у світі відзначалося таке свято, сутності якого нам ще довго-предовго не осягнути. Бо й справді, в наших умовах, коли основна маса громадян заледве зводить кінці з кінцями, гучно святкувати Міжнародний день щастя якось зовсім недоречно. Та й традиційний рейтинг найщасливіших країн світу, який підготували незалежні експерти ООН, здається, реально відображає стан нашого життя, бо ж недарма Україна опинилася аж на 123 місці із 157 країн. Для порівняння, наші сусіди-поляки посіли 57 сходинку, а найщасливішими виявилися громадяни Данії. Оцінювання відбувалося за такими показниками як ВВП, тривалість життя, соціальний захист, захист прав і громадських свобод, а також кількість грошей, які мешканці жертвують на благодійність.
Але нашим нинішнім владцям, які палко обіцяли всім щастя перед виборами, а тепер зобов’язані за своїми посадами перейматися долею країни і її громадян, здається, зовсім немає діла до таких дрібниць. Принаймні, спостерігаючи за тим, як відбуваються перемовини (а якщо точніше, то просто банальні торги) з переформатування парламентської коаліції, складається враження, що доля держави для них на останньому місці, але при цьому вони гордовито надувають щоки зі всіх телеекранів і переконують, що то так і має бути. І в цій ситуації оптимізм президента, який заявив, що політична криза завершиться ще до кінця цього місяця, претендує на своє місце серед численних невиконаних обіцянок Петра Порошенка. А як може бути інакше, якщо, наприклад, стрілка ефективності роботи Верховної Ради минулого тижня ледве відхилилася від нульової позначки. І це в країні, де йде війна, і де кризові шила стирчать з дірявих мішків усіх без винятку галузей. Та й навіть такий резонансний закон про спецконфіскацію арештованих коштів попередньої влади нардепи прийняли в першому читанні, зібравши мінімальних 228 голосів «за». Але це голосування аж ніяк не свідчить про те, що в парламенті нарешті назбиралась працездатна більшість.
Щоправда, минулого тижня президент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер заявив, що Єврокомісія уже в квітні готова внести пропозицію щодо візової лібералізації з Україною. А президент Європейського парламенту Мартін Шульц повідомив, що Європарламент готовий підтримати рішення про запровадження безвізового режиму для України в цьому році. Чи справді ці обіцянки будуть виконані, чи залишаться вони лише заявами, незабаром дізнаємось. Але, маючи в Україні таку непрогнозовану політичну еліту, можна чекати яких завгодно поворотів, як це вже неодноразово бувало в нашій новітній історії.
Тому і заява того ж таки Жан-Клода Юнкера про те, що у найближчі 20-25 років Україна не зможе набути членства в Євросоюзі та вступити до НАТО, то логічний підсумок дворічної непослідовної політики нашого вищого керівництва, внутріпартійних і міжпартійних чвар та дикого розгулу корупції. Та й хіба може бути інакше у країні, де для варварської політичної еліти брехня і порожні обіцянки заради піару вже давно стали нормою поведінки. Звичайно ж, лідери країн Євросоюзу не хочуть мати у своїх лавах такого члена. І тепер уже з цілковитою певністю можна стверджувати, що Україна остаточно опинилася у сірій зоні між Європейським і Євроазійським союзами.
А ще минулого тижня виникли дуже великі сумніви в успішності проведення поліцейської реформи. Скандали різного масштабу і раніше виникали у системі Міністерства внутрішніх справ, але затримання співробітниками СБУ при спробі виїхати до Москви вже колишнього начальника вінницьких поліцаїв Антона Шевцова та звинувачення його у державній зраді поставило одне дуже болюче запитання: “Яка комісія його перевіряла перед призначенням і хто його призначав?” І якщо навіть на посаду начальника обласного поліцейського відомства може пройти така одіозна фігура, якій покерувати завадила активність самих вінничан, то що вже говорити про інших посадовців дрібнішого калібру. І чи не пора поставити питання про відповідальність членів таких анонімних комісій (бо їхніх прізвищ, посад і заслуг ніхто не оприлюднював) за якість їхньої роботи, бо ж саме на них покладалися надії, що співробітники нової поліції стоятимуть на сторожі закону й національних інтересів, а не продовжуватимуть працювати на північного сусіда, а заодно і на власну кишеню. Бо крадіжка минулого тижня київським поліцейським під час оформлення ДТП 17 тисяч доларів підриває довіру до чесності та порядності і рядових правоохоронців...
Загалом же дослідження Київського міжнародного інституту соціології щодо ставлення українців до нинішньої влади показало, що 78,3 відсотка респондентів вважає, що керівництво держави веде країну в неправильному напрямку. Варіант «у правильному напрямку» обрали 12 відсотків. Також дослідження показало, що 87,2 відсотка дорослих громадян України вважають, що за останні два роки соціально-економічна ситуація трохи або значно погіршилася. Покращення відчули лише 2,8 відсотка. Серед респондентів, які відзначають погіршення соціально- економічної ситуації, 33,2 відсотка вважають відповідальним за це прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, а 24,2 відсотка називають відповідальним і президента Петра Порошенка. А ось проведення дострокових парламентських виборів для розв’язання політичної кризи підтримують 43,4 відсотка громадян. Ще 40,9 відсотка громадян схвалюють проведення дострокових президентських виборів. Не факт, що перезавантаження влади одразу зробить українців щасливими, але сподіватися, що нас ощасливлять нинішні наші керманичі, уже не доводиться. А якщо так, то ще довго для українців Міжнародний день щастя залишатиметься зовсім несвятковим святом.
Gismeteo 
