Тривалий час наша Хмельниччина знову залишалася без керівника облдержадміністрації. І хоч область й начебто жила у своєму звичному ритмі, а чиновники облдержадміністрації виконували свою буденну роботу, ефект «відпущених віжжів» все одно спрацьовував. Якщо, до прикладу, два роки тому серед областей України Хмельниччина посідала шосте місце за економічними показниками, то тепер... двадцять третє.
Цю невтішну статистику констатує під час нашої зустрічі Олександр Корнійчук, новопризначений голова Хмельницької облдержадміністрації. У нього і розпитуємо, як планує виправляти ситуацію, і які першочергові завдання ставить перед собою.
— Олександре Олександровичу, хоч минає лише місяць з часу Вашого призначення, чи вдалося освоїтися на новому місці і визначити конкретні напрями роботи?
— Відверто кажучи, освоєння, про яке запитуєте, триває. Практично щодня під моїм кабінетом — представники з різних організацій. У кожного – свої проблеми, пропозиції. Тож треба досконало вивчити те чи інше питання, аби дати вичерпну відповідь і прийняти правильне рішення.
— Хто ж допомагає у такій ситуації і є, так би мовити, дорадчим голосом?
— Насамперед виконуючі обов’язки моїх заступників, люди, які мають досвід роботи у визначених для них напрямах роботи. Це – виконуючий обов’язки першого заступника Володимир Ілліч Кальніченко, виконуючі обов’язки заступників – Олег Вікторович Гуменний, Валерій Цезарович Олійник, Олег Петрович Кузмінчук.
Вони — толкові фахівці, відповідальні, з ними легко працювати.
Хоча думки сторонніх мені завжди цікаві і я прислухаюся до них, але маю сказати, що за характером, я належу до тих людей, котрі звикли самостійно вникати у суть справи, розкладати все по полицях і приймати свої самостійні рішення.
— Можливо, це допомогло Вам свого часу створити успішний бізнес?
— Шлях приватного підприємництва не з легких, у цьому пересвідчився особисто. Були на ньому і успіхи, і невдачі. У певний період довелося навіть починати все з нуля. Але головне – не здаватися, не занепадати духом, вірити в свої сили й уперто йти вперед. В результаті і справді все наладилося, і моя справа в аграрному секторі мала успіх. Коли ж отримав пропозицію очолити Хмельницьку облдержадміністрацію, вирішив свої знання застосувати і в державній службі.
— То можна сподіватися, що успішний підприємець принесе успіх і рідній області?
— Я дуже прагну цього. Треба згадати, що, крім підприємницької діяльності у Старокостянтинові, де народився і виріс, маю досвід військової служби, з якої і починалося професійне становлення, – після закінчення Кам’янець-Подільського військово-інженерного училища був командиром танкового взводу однієї з військових частин. За плечима — і парламентська діяльність. У 2012 році за політичними списками від партії Віталія Кличка «УДАР» був обраний народним депутатом і працював у Комітеті з питань аграрної політики та земельних відносин.
— Куди ж спрямовуєте свою увагу як голова облдержадміністрації насамперед?
— Зараз наводимо порядок з перевізниками. Знаєте, бажаючих займатися цією справою дуже багато. Але, виборовши це право через тендер, вони чомусь забувають, що зобов’язані працювати для людей. Пасажири часто позбавлені комфорту, який їм обіцяли, а пільговиків взагалі ігнорують. Ми повернемося до умов тендерів і змусимо виконувати кожен пункт.
Ще один напрям, де вкрай необхідні зміни, — екстрена медицина. Після розмови з виконуючим обов’язки міністра охорони здоров’я прикро вразила мене звістка, що Хмельницька служба екстреної медицини пасе задніх в Україні. Я сам був свідком байдужості окремих її працівників у виконанні своїх обов’язків. А в такій сфері недобросовісність – неприпустима, бо йдеться про життя людей – найцінніше, що маємо.
Думаю, нам вдасться залучити кошти і відремонтувати всі пункти екстреної медичної допомоги, закупити нові машини «швидкої», надати іншу підтримку. Але людський фактор теж повинен спрацювати. Якщо робота не в радість – поступися місцем іншим.
У цей складний час влада повинна також об’єднувати зусилля з правоохоронцями. На жаль, під час реформування були допущені й помилки, які треба негайно виправляти. Нині в правоохоронних органах області не вистачає десь 500 працівників. Особливий дефіцит кадрів – у карному розшуку, де особливо цінується досвід. Вважаю, ці люди мали б навчити молодих, а вже тоді йти на заслужений відпочинок.
Вже зовсім скоро пора літніх канікул, тож оголосили тендер на проведення оздоровлення дітей. Додам, що особливо контролюватиму харчування дітей у школах і дитсадках. Неякісні та шкідливі для здоров’я дітей продукти не будуть постачатися у ці заклади, це я обіцяю. Мобільні групи постійно проводитимуть перевірки. На здоров’ї дітей хитрі ділки збагачуватися не будуть! Загалом я прихильник жорсткого контролю і, як вже сказав, він торкатиметься усіх сфер життя області.
Як відомо, наша область аграрна, і зусилля влади обов’язково спрямуємо на підтримку фермерства. Фермери нині і є справжніми господарями в селі, вони в основному дбають про соціальну сферу, допомагають односельцям. Але суттєвої допомоги потребують і самі.
Дуже важливим завданням для себе вважаю залучення інвестицій у нашу область. Маємо вже певні напрацювання. Зокрема, і по Хмельницькому аеропорту, що став притчею во язицех. Так, руїнами, що є наслідками страшної бездіяльності, важко буде зацікавити інвесторів, але все ж…
— Чим Хмельниччина може зацікавити інвесторів?
— Своєю курортною зоною, яку можна розбудувати, адже маємо дуже цінну мінеральну воду. Крім того, успішно можна розвивати туристичний бізнес. У Кам’янці, Меджибожі, Старокостянтинові, Ізяславі – історичні пам’ятки, фортеці, є що показувати туристам.
Цікавий для інвесторів й аграрний сектор. Відомо, що Хмельниччина посідає лідерські позиції в державі за врожайністю зернових культур. Багато хто розмірковує про те, щоб вкласти кошти у переробні підприємства.
На моє тверде переконання, держава повинна дати певні преференції для малого і середнього бізнесу. Якщо будуть створені можливості для його активного розвитку, то від того виграють усі.
Допоки ж у нас, на жаль, практично в усіх сферах життя намагаються обійти закон, як кажуть, викрутитися, домовитися. Але якщо не навчимося чітко дотримуватися букви закону, то не варто сподіватися, що змінюватиметься наше сьогодення на краще. У будь-яких справах, рішеннях не треба мудрувати на власний розсуд, не треба вигадувати велосипед. Жити за встановленими правилами, неухильно виконувати передбачені законодавством вимоги — і тоді пануватиме порядок, про який усі ми так мріємо.
— Дякую за розмову.
Gismeteo 
