Проаналізуйте теперішнє наше життя-буття і ви неодмінно піймаєте себе на думці, що воно проходить у цілковитих стресах. Мабуть, через те такою популярною останнім часом стала професія психотерапевта. Та навіть висококваліфікованим професіоналам навряд чи вдасться знайти такі слова, які захистили б нашу душу від  зубів кусючих тарифів. Бо чути заспокійливі навіювання – одне,  а  бачити щодня порожній гаманець – зовсім інше.

І ось дійшла черга до чергового стресу –  з 1 липня опалення в Україні подорожчає на 95,3 відсотка, і тепер ціна однієї гігакалорії в середньому складе 1 043 гривні замість 534. До цього Кабмін переглянув ціни на газ – замість 3600 гривень за тисячу кубометрів українці тепер платять на рівних з промисловими споживачами — 7200. Всього за останні три роки тарифи на ЖКП зросли майже в три рази. І це, судячи із заяв політиків, далеко не фінал.
Зростання тарифів уряд пояснює необхідністю привести вартість послуг в секторі ЖКГ до економічно обґрунтованого рівня — це вимога МВФ і європейська практика. Однак, піднімаючи ціни на комунальні послуги, можновладці нічого не говорять про якість цих послуг. А тут до європейських стандартів дуже  і дуже далеко.
«З нинішніми тарифами в українців буде йти близько 60 відсотків зарплати на оплату комунальних послуг. Це занадто багато, в Європі, за їх високих тарифів, на оплату комуналки витрачають всього 15-20 відсотків доходів», — говорить президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко.
Виросте і сама заборгованість населення за послуги ЖКГ. За словами віце-прем’єра Павла Розенка, вона вже становить майже 13 мільярдів гривень. З урахуванням зростання тарифів ця сума через рік може вирости як мінімум на 20 відсотків.
Підвищуючи ціну на газ і черговий раз залізаючи в кишені громадян, чиновники найвищого рангу не забувають подбати про інтереси олігархічних груп, які володіють газопостачальними підприємствами, є «смотрящими» над видобутком газу і т. ін. Адже більшу частину із  40,3 мільярда гривень, передбачених у державному бюджеті-2016 на фінансування субсидій, буде прямо чи опосередковано виплачено олігархам.
Народна улюблениця Надія Савченко  сказала, що наші українці заслуговують ліпшого уряду, ніж той, який  вони мають тепер. Крім того, побачивши роботу парламенту зсередини, вона категорично висловилася за дострокові вибори всіх гілок влади, оскільки вважає, що тільки таким чином можна змінити щось в Україні. До речі, за даними опитування Київського міжнародного інституту соціології, якби вибори Президента України відбулися минулої неділі, то участь у них взяли б 56 відсотків виборців. З них 24,3 відсотка проголосували б за Юлію Тимошенко, лідера «Батьківщини»; 14 — віддавали б свій голос за Петра Порошенка, 11,8 відсотка  теоретичних виборців надали б перевагу лідеру опозиції — Юрію Бойку.
Та вибори ще не на часі. А ось заява Надії Савченко про те, що Україні варто вести прямі перемовини з бойовиками, відверто кажучи, шокувала. Адже   саме на прямих переговорах з бойовиками вже два роки наполягає Кремль, намагаючись зняти  з Росії відповідальність за конфлікт. «Вона просто переплутала два види переговорів: безпосередньо – на лінії вогню і  переговори, пов’язані з міжнародним визнанням ДНР і ЛНР. Савченко не має права таке обговорювати», — вважає радник Служби безпеки України Юрій Тандій.
Дехто з політиків вважає, що Н. Савченко потрапила під вплив Віктора Медведчука, якому не раз дякувала за своє визволення. Та якщо подібні прорахунки можна “списати” на політичну недосвідченість льотчиці, то пожежу на сміттєзвалищі у Грибовичах екологи називають найбільшою техногенною катастрофою в Україні після Чорнобиля і вбачають у цьому “слід” мера Львова Андрія Садового. На найбільше в державі сміттєзвалище  висотою  60 метрів і площею 26 гектарів ще у радянські часи звозили промислові відходи. З них найнебезпечніші — це три котловани з кислими гудронами. Кислі гудрони — це продукти переробки трансформаторної оливи, яку колись виробляли на Львівщині. Попри їхні токсичність і небезпеку для оточення, активісти неодноразово   фіксували нелегальний вивіз гудронів за межі звалища. Адже їх   можна   використовувати як домішки при виробництві асфальту, хоча це вкрай шкідливо. У січні 2016 року стався їх витік за межі звалища. Про це люди довідалися постфактум, коли побачили мертву рибу в річці Малехівка. 
Тоді міський голова Львова не зробив жодних заяв з цього приводу.
Також активісти  виявили, що зі сміттєзвалища вивозять  токсичні інфільтрати і виливають їх у каналізацію Львова.
Як не дивно, але впродовж останніх десяти років  у мерію «щодо можливості розміщення сміттєпереробного підприємства зверталися  43 компанії». Крім того, під час місцевої виборчої кампанії тодішній головний конкурент Садового на посаду мера «свободівець» Руслан Кошулинський розповів виборцям, що в 2010-му році міськрада «послала» шведського інвестора, який хотів вкласти 5 мільйонів євро в дегазацію сміттєзвалища. Відмовили і відомим європейським брендам, що працюють із сміттям – таким як німецький концерн «Remondis» та австрійський «AVE»,  компанії «Грін Технолоджі», яка у 2012 році звернулася до Львівської міської ради з пропозицією збудувати  сміттєпереробний завод. Інвестори мали  намір за рахунок спалення сміття виробляти теплову та електричну енергію, а з частини відсортованого сміття виготовляти екологічні пілети для опалення.  Та їхні наміри  мер і лідер «Самопочі» не підтримав. Чому? — питання залишається без відповіді.
На території України шість тисяч сміттєзвалищ і лише 5 відсотків сміття,  переробляється.  П’ять відсотків —  це офіційна статистика, яка може бути значно перебільшена.  В Європі, натомість,  переробляють 80 відсотків побутових відходів.  І мають з того великий зиск. А ми маємо лише проблеми.
І насамкінець — про антистрес: українець Василь Ломаченко завоював два чемпіонські пояси в різних вагових категоріях за 7 боїв. Після цієї перемоги промоутер Ломаченка Боб Арум сказав: «Мохаммед Алі — найвеличніший боксер усіх часів. Василь Ломаченко — найвеличніший боксер нашого часу». “Все, що я роблю, — заради своєї держави, — прокоментував перемогу боксер...” От якби й політики, чиновники високих рангів та інші викладалися на повну силу задля благополуччя держави і людей, а не для свого особистого блага.