Коли я читаю чергові рейтинги в журналі «Форбс» про те, на скільки мільйонів-мільярдів зросли капітали українських скоробагатьків і хто за ким іде у прирості статків, пригадую сім’ї із села Білецьке Полонського району. Так ось, на цьому фото зліва направо — молода мама Марія із немовлям Артурчиком на руках. Її чоловік Олександр — на заробітках у Києві. Поруч із Марією її мама Люба (друга зліва) із молодшою донькою Яною, (стоїть крайня справа), ученицею 9 класу місцевої школи. Ця сім’я виглядає аж трьох своїх корівок-годувальниць. Натомість їхні сусіди Віктор (на фото третій справа) із своєю дружиною Людмилою, яка тримає на руках онучку Олександру, чекають двох миньок. Таких сімей по Україні — тисячі і тисячі.  Приємно вразило те, що в родинах — двоє маленьких діточок. Значить — є перспектива і в селі, і в сім’ях.

Слово за словом, заговорили про життя, сільські клопоти.
— Що вам треба для щастя? — просто і без хитрощів поцікавився я.
— Щоб був мир в Україні і молоко приймали хоча б по п’ять гривень за літр, а не по три двадцять, як нині. За мир турбуємося, тому що переживаємо, аби наших чоловіків не забрали на фронт. А що ж до другого... Ви чули вислів «корівка-годувальниця»? Для декого може це гарний вислів, а для нас — це правда життя. Отож, дякуючи саме корівонькам — сім’ї виживають, бо роботи — немає. Одна надія на молоко. А воно, як ви знаєте, ціниться тепер дешевше за воду. А скільки-то біля тих годувальниць натрудитися треба — один Бог відає! Ми не кажемо, щоб за молоко платили стільки, скільки за нього після переробки і після зняття вершків у магазині просять, хоча б третину, а це і є п’ять гривень».
— І що, п’ять гривень вас ощасливлять? — перепитую.
— Кому, можливо, й мільйон не гроші, а для нас і гривня порятунок, — відказують. — Бо здаємо сьогодні в день 30 літрів молока. Тож якби по п’ять гривень платили, ми б додатково щодень по 50 гривень мали. А 50 гривень на селі — це гроші! Отак і напишіть у «Подільських вістях», хай господарі молоко- і маслозаводів побояться Бога за безцінь скуповувати в селянина сировину.
Подумалося, а й справді, чому б на рівні держави не прийняти закон, за яким праця в домогосподарстві, де є три і більше корів, зараховувалася до трудового стажу, і нижче п’яти гривень за молоко не платили б. Маємо ж ми в країні законом встановлену мінімальну зарплату, мінімальний рівень оплати за користування сільськогосподарськими паями. Нехай би й мінімальну ціну на молоко встановили. І, може, поменшало б надприбутків у багатіїв. Зате скільки таких сімей, як на цьому фото, хоч на мить відчули б себе щасливішими!