Розпочати «бліц» хочу з події, яка сталася далеко від наших кордонів — у Туреччині. Саме там у ніч із п’ятниці на суботу відбулася невдала спроба державного військового перевороту. Невдалого тому, що на захист президента Ердогана виступив простий народ. Бо хто б що не казав, але коли серед ночі на заклик президента на його підтримку стає півкраїни — це щось та значить.

До чого я? А от до чого. Не встиг вранішній туман розвіятись над Босфором, а в Україні вже заговорили, що, мовляв, і у нас є сила, готова здійснити заколот! Так, народний депутат Ігор Луценко зауважив: «Аніскільки не буду перебільшувати, якщо скажу, що підготовка до військового перевороту в Києві іде повним ходом. Просто ще дати остаточно не призначено. Учасники — уже номіновані».
Може, й так, із Печерських пагорбів — видніше, я ж — про інше. Скажіть чесно, а чи багато на берегах Дніпра знайдеться таких «турків», які серед ночі кинуться захищати Президента і уряд, особливо нині, коли ріст тарифів з 1 липня зріс удвічі? Я не кажу про багатіїв-олігархів чи членів провладного БПП — Блоку панамських патріотів, як його віднедавна називають у народі? Одиниці, може, й кинуться, а маси, народ? Сумніваюсь, що кинуться батьки, родичі, сусіди чи земляки 27-річного запоріжця, який минулого тижня повісився на паскові від штанів, які пан Гройсман із Порошенком рекомендують затягнути українцям. Причиною самогубства молодої людини, за версією поліції, став рахунок за комунальні послуги, який він отримав перед цим і який не в змозі був оплатити. Може, якби на той момент у Запоріжжі, за прикладом Києва, Дніпра, Житомира чи Львова, прийняли мораторій на підвищення тарифів, хлопець сто разів подумав би, перш ніж одважитися на такий відчайдушний крок, а так — маємо те, що маємо...
Ще й доби не минуло від невдалої спроби перевороту в Стамбулі, як світ, у першу чергу — Україна, отримали ще один «турецький урок»: Вища рада суддів та прокурорів Туреччини своїм рішенням звільнила 2745 суддів від виконання своїх обов’язків. А тепер запитаймо себе: скільки суддів і прокурорів, які «пресували» по всій Україні за вказівкою президента-зека євромайданівців, звільнено в Україні? Нуль цілих, нуль десятих! Навіть одіозні судді «Печерного суду» Царевич і Вовк досі ходять у суддівських мантіях. Складається враження, що якби суддя Кірєєв передчасно не «наклав у штани» та не втік до Росії, він ще й досі вершив би «правосуддя» іменем України, як вершить її Царевич та Вовк. Хоча минулого тижня з’явилися ознаки того, що крига скресла, і в царині судової «вічної мерзлоти» чи то пак — підлоти: після двох років тяганини Верховний Суд став-таки на бік Вищої ради юстиції щодо рішення про порушення суддями Чалої й Швачач присяги. Нагадаю, до цього часу Вищий адміністративний суд масово скасовував рішення ВРЮ про звільнення «суддів Майдану». ВАСУ вважав, що судді, запроторюючи антимайданівців за грати чи позбавляючи прав учасників Автомайдану — нічого не порушували! Тож Верховний Суд, розглянувши справи суддів-антимайданівців, вирішив, що Вища рада юстиції прийшла до правильного висновку про порушення ними присяги, а рішення ВАСУ про скасування висновків ВРЮ є незаконними.
Погано закінчився минулий тиждень для сімейного тандему вихідців із Поділля: батька і сина Шпаків. Кримінальне провадження за фактом розтрати майна з обвинувальним актом стосовно екс-керівників НАК «Украгролізингу» Василя Шпака та його сина. Після трьох років «митарств» нарешті направлено до суду. Нагадаю, Шпаків обвинувачують за розтрату або заволодіння шляхом зловживання службовим становищем майна на суму 114 мільйонів гривень. Інша справа, як повернути вкрадене? Чи не слід і тут звернутися до «турецького досвіду»? А привід для звернення — є: на мунулому тижні вустами нардепа Сергія Соболєва фракція «Батьківщини» у Верховній Раді зробила сенсаційну заяву про те, що соратникам Юлії Тимошенко вдалося знайти «золото Полуботка» — точніше, частину коштів, вкрадених Віктором Януковичем і його оточенням в українського народу.
— У державному «Ощадбанку» є мільярд 300 мільйонів доларів у цінних паперах, — зауважив Сергій Соболєв. — В «Укргазбанку» — 500 мільйонів гривень, плюс 300 мільйонів донарахувань в цінних паперах, в «Укрексімбанку» — 11 мільярдів гривень у цінних паперах.
Увесь минулий тиждень вирували пристрасті і в духовній сфері України. І все через так званий Хресний хід Московської патріархії на Київ, уквітчаний «колорадськими» стрічками, портретами російських царів і самого Путіна. Погоджуюсь із словами відомого журналіста Віталія Портникова, який написав: «Причиною Хресного ходу я бачу страх. Страх реального визнання канонічності українського православ’я Константинополем. Це спроба продемонструвати Вселенському патріарху, з якою силою він зіткнеться у випадку відклику томоса про визнання Київської митрополії канонічною територією Російської православної церкви».
Саме тому для РПЦ і її філіалу — УПЦ МП так важлива масовість Хресного ходу і її завершення саме в Києві. Навіть із бійками, із кривавими сутичками. Нічого, хай світ бачить і тремтить перед московським попом і його паствою, як тремтить він від вигляду російських літаків, танків, ракет! Бояться — значить поважають. Хто не відає цього принципу, який застосовує сьогодні путінська Росія як у світському, так і церковному житті? А для того, щоб поставити крапку на ідеї української автокефалії, а потім — і на українській незалежності — всі засоби годяться! Неспроста ж і глава СБУ Василь Грицак вважає, що Хресну ходу УПЦ МП можуть використати для дестабілізації ситуації не лише в Україні, а й світі.  А знаючи, що під виглядом прочан до Києва стягуються проросійськи налаштовані бойовики, провокації — не виключаються. Швидше — навпаки. Тим більше, що закінчуватиметься Хресна хода прихильників російського православ’я — 28 липня, у день убивства Франца-Фердинанда і початку Першої світової війни. Аналогії, як мовиться, напрошуються самі, як і слова духовного гімну України, рядками з якого і хочу завершити цю статтю:
«Боже, Україну бережи,
Господи — помилуй нас!»