Питання децентралізації нині активно обговорюють. Є різні думки з цього приводу. Але, найголовніше, селяни зрозуміли, що об’єднатись і працювати разом набагато продуктивніше та вигідніше, ніж поодинці.
На Хмельниччині вже створено двадцять дві об’єднаних територіальних громади.
Цікавилися в Анатолія Кушніра — голови Маківської сільської об’єднаної територіальної громади, що сьогодні напрацьовано та зроблено і які чергові завдання стоять перед громадою.
— Наша громада об’єднує 7700 жителів і 8 населених пунктів. Юрисдикція ради поширюється на територію понад 100 квадратних кілометрів.
Вважаю, що процес децентралізації — правильний напрямок на шляху до розвитку села, міста та покращення життя людей. Ми самі приймаємо рішення, що насамперед потрібно зробити у нашому домі, а не чекати вказівок із Києва. Бо там ніхто не може знати наші проблеми краще, ніж ми самі. Зрештою, вони і не повинні їх вирішувати, єдине що має бути — певна підтримка з державного бюджету та відповідний контроль. Переконаний, що об’єднані громади — це остаточна ліквідація радянської влади на рівні районів.
Сьогодні у нас є ресурси — місцевий бюджет громади складає 28 мільйонів 327 тисяч гривень. Освітня субвенція достатня, тож маємо змогу доплачувати педагогам 20 відсотків до зарплати за престижність. Учнів початкових класів харчуємо безкоштовно. До нового навчального року плануємо зробити поточний ремонт у п’яти школах, що функціонують на території громади. Повністю замінили вікна у дитячих садочках, де виховується майже 200 дітей. Невдовзі плануємо у навчальних та дошкільних закладах перейти на твердопаливні котли. А це — значна економія грошей.
Ще величезна проблема — зай- нятість населення. У громаді — 4200 осіб працездатного віку, але лише трохи більше 800 чоловік сплачують податок на доходи фізичних осіб. Постає питання, а що робить решта? Як безробітні, зареєстровані в центрі зайнятості майже 150 осіб. На мою думку, перш за все потрібно ліквідувати тіньову зайнятість. Відтак люди будуть більш-менш соціально захищені та й бюджет зросте за рахунок податків.
Щодо благоустрою та розвитку інфраструктури, то нам з державного бюджету також виділено майже 5,5 мільйона гривень субвенції. Хочемо закупити сміттєзбиральну машину і 30 контейнерів для твердих побутових відходів. Хоча сміття ми вивозимо вже давно. Ця послуга коштує п’ять гривень з кожної людини. Фактично це недорого, але більше 40 відсотків домогосподарств не сплачують за збір і вивезення побутових відходів. Нав’язати людям платну послугу, враховуючи Закон України «Про захист прав споживачів», ми не мали права. Куди вони дівали сміття, можна тільки здогадуватися: викидали в яри, лісосмуги… Тож, придбавши необхідний реманент, сподіваємося, що цю проблему вирішимо.
На ремонт та утримання сільських доріг у громаді плануємо витратити понад мільйон гривень. Зробили освітлення вулиці в Макові. Згодом відремонтуємо або встановимо нові ліхтарі у кожному населеному пункті.
У всіх селах працюють люди по догляду за цвинтарями, які отримують заробітну плату з місцевого бюджету. Вони слідкують за порядком, вирубують хащі, скошують траву, вивозять штучні вінки та квіти на сміттєзвалище. Ми маємо шанувати і доглядати могили наших предків.
Ще плануємо впорядкувати парк у селі Михайлівка, який був одним із найкращих у Європі, і є пам’яткою XVIII століття.
Словом, планів та задумів вистачає, як і проблем. До прикладу, медична субвенція, яка розраховується на одного жителя, повністю надходить в бюджет громади, а від нас — йде в районний бюджет на утримання центральної райлікарні — 68 відсотків суми, та в міську громаду центру первинної медико-санітарної допомоги на утримання амбулаторії і ФАПів. Дефіцит коштів по первинній медицині складає 500 тисяч гривень, або 36 відсотків. От так сформований бюджет, з таким недофінансуванням. На жаль, чинне законодавство не дає нам можливості управляти первинним рівнем медичної допомоги, бо створення центру первинної медико-санітарної допомоги не під силу нашій громаді, а через амбулаторію — не маємо права.
Та, попри все, переваги у об’єднанні громад — очевидні. Ми самі господарюємо, вирішуємо, що насамперед потрібно зробити, куди вкрай необхідно вкласти спільну копійку. Певну роботу сьогодні вже зроблено, попереду — ще довга дорога до успіху. Однак щиро сподіваюся, що настав той довгоочікуваний час змін, які принесуть користь не лише українському селу, а й нашому суспільству в цілому.
Gismeteo 
