Важко розпочинають своє пленарне засідання депутати обласної ради. Поки розсядуться, поки з’ясують, які додаткові запити внести до порядку денного, поки проголосують за всі щойно внесені та заплановані заздалегідь — вже й обідати час. Саме так і проходила сьома сесія облради: до перерви лише проголосували два десятки запитів — і рушили попоїсти-перепочити після трудів праведних. А хіба комусь з нас обідньої перерви вистачає? А депутати теж люди — їм також бракує часу, аби за коротеньку годинку набратися свіжих сил, аби влучно тиснути на кнопки. Ото й виникають анекдотичні ситуації після обіду.

Реєстрація після перерви — табло показує наявність семи десятків обранців, а за головами їх можна налічити десь десятків з чотири-п’ять. А перше післяобіднє питання — «Про присвоєння рангу та визначення умов оплати праці першого заступника голови Хмельницької обласної ради». Обрали ж людину, то дайте їй ранг та зарплатню. А ж ні, складно це зробити, бо ох як важко вчасно дістатися робочого місця, ще й на високому другому поверсі? Чотири рази довелося голові ради Михайлу Загородному виносити це питання на голосування, ще двічі тиснули кнопки, аби повернутися до його розгляду. Врешті-решт назбирали потрібні 46 голосів для прийняття рішення.
Виникає конструктивна пропозиція: якщо гурманство таке поширене серед наших депутатів, то, може, їм польову кухню поставити на майдані перед радою. Якщо їм так важко укластися в обідню перерву (а вам же вистачає години часу? Мабуть, керівник вашої установи не був би таким прихильним до запізнень?), то це питання треба вирішувати більш радикально. Якщо не кухню, то централізовано приготувати канапки з червоною ікрою та шоколад для кращої мозкової діяльності та пришвидшення рухової активності.
Але як би там не було, сесія йшла, голосування відбувалися, рішення приймалися. Серед цікавих — пошук бактерії, яка знищуватиме мелясний запах довкола «Довжоцького спиртового заводу». Ви ж, мабуть, чули, що є в області таке лихо: не можуть дати ради спиртозаводу та його відходам — кепсько пахне довкруги. Тому будемо шукати бактерію, яка «з’їсть» поганий аромат. І, як йшлося на сесії, десь на Вінниччині (в нас усе зараз звідти, починаючи від очільників країни), у Ладижині є така — нищить запах. А може, разом з ним і мелясу, і весь завод, бо навіщо ж нам таке проблемне підприємство. В усьому світі алкоголь — найприбутковіший бізнес, а для нас, бачите, глобальна проблема.
Встигли також депутати звернення надіслати до столиці про мораторій на підвищення тарифів з 1 липня на комунпослуги, газ та електрику, долучившись до пошесті прийняття подібного документа, який раніше ухвалили їхні колеги з інших областей. Що дасть це звернення — загадка. Бо тарифи на газ підняли ще в травні; електрика «планово» зростає у ціні щопівроку, відповідно до рішення Нацкомісії, прийнятого років зо два тому. Хіба… якщо всі ради приймають, — то й ми вчинимо так само. До речі, на кухні, в колі сім’ї, ви також можете закликати прийняти подібний мораторій та відіслати його на урядовий сайт. Користь буде така ж. От вимога провести аналіз економічного обґрунтування тарифів на газ та електроенергію, вивчити складові тарифів — це вже серйозна розмова…
Також депутати вирішили кілька кадрових питань, призначивши керівників комунпідприємств «Комунальники», «Аеропорт Хмельницький», обласної фірми «Кіновідеопрокат». Крім того, надали спецдозвіл на користування надрами комунальному підприємству «Водоканал», гірничий відвід для розробки ТОВ «Волочиський цегельник». А от спецдозвіл на користування надрами санаторно-курортному комплексу «Перлина Поділля» не дали. Щодо цього питання виникло жваве обговорення, чому «обласна влада пішла з Сатанова», чому «Хмельницьккурортресурси» передали цілющі джерела в приватні руки. Між іншим, нещодавно «Подільські вісті» (див. № 76 від 12 липня, «У борговій ямі») писали, що втрата з боку влади контролю за ресурсами призвела до того, що тариф на водопостачання та водовідведення для санаторіїв становить понад п’ятдесят(!) гривень за кубометр, що разів у чотири перевищує середньообласний показник. Наразі «водне питання» не вирішене, але, сподіваємося, що обранці з ним колись таки упораються, звісно, якщо їм поставлять польову кухню для плідної роботи.