Уряд вчасно вніс до парламенту проект бюджету на наступний рік. Це безумовний плюс, хоча б з огляду на те, що маємо кілька місяців, аби всебічно його проаналізувати. Опоненти влади матимуть змогу розкритикувати його ущент, прихильники — вихваляти всі, на їхній погляд, переваги документа. Ми ж, громадяни, залежні від державних коштів, почуємо-побачимо заздалегідь недоліки та переваги бюджету. Звісно, це ж краще, ніж під передзвони Софії Київської в новорічну ніч чути, що депутати таки встигли прийняти річний кошторис, який їм щойно принесли. Пам’ятаємо, так бувало неодноразово — голосували за кота в мішку. Наразі можемо поміркувати над бюджетом. Перше слово — Прем’єр-міністрові Володимиру Гройсману, який запросив до Києва журналістів з регіонів, аби презентувати документ, розповісти про його, з точки зору уряду, переваги.
Окрім того, що кошторис запропоновано народним обранцям вчасно, є ще одна суттєва відмінність від минулих років. Уряд уперше перейшов до середньострокового публічного планування: основні параметри розвитку держави розраховані на найближчі три роки, зазначив очільник Кабміну. Так, планується, що рівень інфляції знижуватиметься і у 2019-му становитиме лише трохи більше п’яти відсотків (на наступний рік здорожчання очікується на рівні 8,1 відсотка). Зростання валового внутрішнього продукту на перспективу передбачається по чотири відсотки щорічно. Якщо говорити про наступний рік, то доходи бюджету очікуються на рівні 876,9 мільярда гривень, що на сімнадцять відсотків перевищує показники року поточного.
Володимир Гройсман наголосив, що першим пріоритетом для майбутнього державного кошторису стала обороноздатність та безпека України — видатки зростуть на десять відсотків до майже 130 мільярдів гривень та становитимуть п’ять відсотків ВВП. Лише на грошове забезпечення військових передбачено понад п’ятдесят мільярдів гривень. Другим пріоритетом він назвав дороги. Справді, без належної інфраструктури годі сподіватися на гідний розвиток держави. В Україні стан автошляхів годі порівнювати не те що зі «Старою Європою» — на тлі інших пострадянських країн: Молдови та Білорусі ми пасемо задніх. Про рівень комфорту на дорогах інших уламків СРСР — Литви, Латвії, Естонії теж можемо лише мріяти. Тому в Україні створюється Дорожній фонд, куди безпосередньо з бюджету спрямують 14,2 мільярда гривень. Ще десятки мільярдів будуть залучені від міжнародних інституцій. І не варто забувати, що в державі відбувається децентралізація, тому є певні сподівання, що органи місцевого самоврядування виділятимуть кошти на їхній ремонт та відновлення. Бо, ніде правди подіти, поступово й дороги від держави перейдуть до підпорядкування місцевим громадам.
Наступний орієнтир бюджету — енергоефективність. Влада переконана, що вже за кілька років ми зможемо стати енергетично незалежними. Якщо зважити на темпи, якими українці скорочують газоспоживання (ви пам’ятаєте, що на момент оголошення незалежності Україна використовувала майже 120 мільярдів кубів газу на рік?! Минулоріч — лише 33,8 мільярда), дійсно незабаром країна забуде про московську газову голку. Але задля цього потрібно активно проводити подальшу термомодернізацію, використовувати енергоощадні заходи тощо. Гроші на це в державному кошторисі передбачені; міжнародні фінансові організації також готові інвестувати в цей напрям діяльності.
Один відсоток ВВП планується виділити агросектору. Не всьому, а на розвиток малих та середніх фермерських господарств. У державі розуміють, потужні агрохолдинги й самі дадуть собі раду, а підтримки потребує насамперед дрібний сільський товаровиробник. Лише на дотації фермерам з бюджету буде спрямовано майже три мільярди гривень. Тому подільським аграріям варто бути активними та наполегливими, щоб цей грошовий струмок не протік повз них у кишені більш спритних конкурентів. До речі, допомога виділятиметься і на закупівлю техніки, що, на думку столичної влади, дасть поштовх для розвитку вітчизняного сільськогосподарського машинобудування.
Охорона здоров’я стає пріоритетом держбюджету наступного року, підкреслив Володимир Гройсман — «нам потрібно вилікувати охорону здоров’я». Видатки на цю сферу суттєво зростуть до 58 мільярдів гривень. Лише закупівля ліків напряму у виробників, а не за нинішніми каламутними схемами, дозволить заощадити тридцять відсотків коштів. А всього на купівлю медикаментів виділяються близько шести мільярдів гривень, при цьому проект бюджету передбачає, що вперше може бути передбачена стовідсоткова оплата ліків, які держава має надавати безкоштовно. В 2017-му й побачимо, як у лікарнях їх прописуватимуть населенню: безкоштовно чи… І лікарям не буде чого скаржитися на зарплату. Якщо виходити з нинішнього рівня зарплатні, то в області вона становить близько чотирьох тисяч, в Україні в середньому — п’ять. Передбачається, що медичним працівникам оплата зросте на двадцять відсотків. До прикладу, зарплатня дільничного лікаря-терапевта з 1 грудня наступного року буде 7910 гривень. Погодьтеся, цілком непогана грошова оцінка важкої праці лікаря.
Й про освітян держава подбає: наприкінці наступного року вчитель вищої категорії матиме 6,4 тисячі гривень зарплатні. Пристойно? Здається, так, особливо на тлі середньої зарплати в області. Так що медиком або вчителем знову стає бути престижним і з огляду на грошові надходження. Можна й по-доброму позаздрити їм. Окрім того, в освітній субвенції враховані видатки на здобуття повної середньої освіти в ПТУ, а також на надання державної підтримки для отримання професійно-технічної та вищої освіти учасникам бойових дій та їхнім дітям. Стипендіальний фонд також зросте на понад півмільярда гривень.
Володимир Гройсман був ініціатором у 2014 році децентралізації в Україні, тому, зрозуміло, в бюджеті передбачені гроші для поглиблення цього процесу. Скажімо, в Державний фонд регіонального розвитку закладено в 2,7 раза більше коштів, ніж поточного року, — вісім мільярдів гривень. Загалом децентралізація призвела до значного зростання фінансових можливостей на місцях — місцеві бюджети становитимуть майже чотириста мільярдів гривень. Щоправда, грошове розкошування на місцях передбачає й певну відповідальність. Знаєте ж, яка проблема з питною водою з’явилася останнім часом в окремих регіонах області? Колезі вдалося поставити це питання прем’єр-міністрові. Володимир Гройсман зазначив, що раніше були неефективні та корупційні державні програми щодо забезпечення питною водою громадян. Нині це прерогатива місцевої влади. Тому мешканцям населених пунктів області варто самотужки порушувати питання перед керівниками об’єднаних територіальних громад, депутатами облради, щоб було передбачено фінансування. З Києва вже воду ніхто не дасть. Поступово треба звикати до думки, що свої проблеми доведеться розв’язувати власним коштом. Порятунок спраглих — справа самих спраглих.
Gismeteo 
