За рівнем середньої заробітної плати — 4128 гривень — Хмельниччина скотилася на 23 місце в Україні. Її спад особливо став відчутним за останні два місяці. В окремих районах, як-от Старосинявському, Білогірському, Теофіпольському цей показник і до середньообласного явно не дотягає.

Натомість можемо похвалитися погашенням зарплатних боргів. Цьогоріч їх уже виплачено на загальну суму 5,2 мільйона гривень. Повністю розрахувалися зі своїми працівниками на 12 підприємствах краю. Таким чином ми належимо до числа тих областей, де заборгованість є найменшою, і займаємо друге місце на загальнодержавному фоні. Так чи інакше, невиплаченими ще залишаються      2,6 мільйона гривень.
Про це й не тільки йшлося минулого вівторка на розширеному засіданні колегії облдерж- адміністрації. На порядку денному — першопричини мізерних заробітків подолян, їх офіційна виплата та легалізація трудових відносин у цілому. За словами доповідача Світлани Лукомської, директора департаменту соціального захисту населення ОДА, в цій царині елементарні підрахунки провести зовсім неважко. З 535 тисяч наших земляків працездатного віку в Пенсійному фонді зареєстровано лише 375 тисяч. От і виходить, що третина, як кажуть, гарує на пана тишком-нишком, тобто, нелегально. А це, в свою чергу, — мільйонні й мільярдні втрати до бюджетів усіх рівнів. У видимій боротьбі з проблемою відповідних органів, як-от управлінь Держпраці, юстиції, Укртрансінспекції в Хмельницькій області, керівники яких також відрапортували на колегії, кінця-краю викоріненню зла поки що не видно. І хоч за десять місяців виявлено 975 порушень трудового, податкового й пенсійного законодавства, притягнуто до адміністративної відповідаль­ності більше сотні осіб, легалізовано чотири з половиною тисячі працівників, а загальна сума донарахованих до­ходів перевищила 2,5 мільйона гривень, це — лише крапля в морі суспільного хаосу. А зрештою, як може бути інакше, коли один з керівників, присутніх на засіданні, саме слово «легалізація» заледве спромігся вимовити лише з четвертої спроби, перед тим обізвавши її чимось на кшталт «галузації», «загуляції», ба, ледь навіть до непристойного не дійшло.
Загалом у поясненні причин низького рівня заробітної плати та тінізації трудових відносин керівники районів, де ситуація видається найплачевнішою, здебільшого нарікали на свої вкрай обмежені повноваження та функції як представників органів виконавчої влади. От, зокрема, Ігор Русий, голова Старосинявської райдержадміністрації, поскаржився на те, як важко знайти спільну мову з очільником місцевої об’єднаної територіальної громади Віталієм Здебським. «Вірите, ми його лише вчора ввечері впросили створити робочу групу щодо питань легалізації робочих місць, уявляєте?», — обурювався керівник. Репліка напрошується сама собою: що ж ви за чоловік такий прошений, пане Здебський? Коли ж Ігоря Русого запитали про залучення інвестицій, він знову зазначив, що ситуацію пробуксовує ОТГ, а відтак «... інвестори до нас навіть приходять, але відчувають тривогу, нестабільність і йдуть». Що тут додаси? І сміх і гріх.
Йшлося також на колегії про те, як виконуються доручення щодо збереження, раціонального використання та відтворення лісових ресурсів, розглянуто питання діяльності клубних закладів області зі збереження та розвитку нематеріальної культурної спадщини та народного мистецтва. В цілому знову була затверджена низка розпоряджень на кшталт: боротися, боротися і — не здаватися! Головне, щоб подіяло. А впевненості в цьому якраз немає!