Про таких як Маргарита Медведюк, голова Ганнопільської сільської ОТГ, кажуть: славна і моторна жіночка, у якої діло в руках горить, тобто все швидко і якісно ладиться. Наша газета уже писала про неї в публікації «Енергія, помножена на харизму» (див. «ПВ» 3 листопада 2016 р.). Однак скажемо ще більше, бо саме про таких як Маргарита Іванівна можна писати і говорити постійно, і не треба, даруйте, морщити лоба, щось домислюючи чи фантазуючи.

Місяць тому у серці ОТГ — с. Ганнополі стояли ще рясні будівельні рештування навколо кількох об’єктів. Нині ж їх слід прохолов. Маємо, як кажуть, вінок. На фоні білосніжного килиму — голубі фасади заново відбудованих, воскреслих приміщень сільської ради, Будинку культури, бібліотеки, дитячого садочка, школи виглядають мальовничими маєточками. Авторами та виконавцями дивовижної метаморфози є Маргарита Медведюк та її команда.
— Моєю давньою мрією було надати селам громади естетичного вигляду та привести до ладу насамперед будівлі соцкультпобуту і дороги. Погодьтеся, про будь-якого господаря складається думка саме через вигляд та якість цих об’єктів, — так розмірковує голова на наше питання: як складаються справи в інших населених пунктах ОТГ? А їх немало-небагато аж 16 сіл, у яких проживає 6747 чоловік. І кожному з них вірною службою та постійними змінами треба доводити, що люди в тобі не помилилися. Хоча Маргарита Іванівна жартує, мовляв, запасних аеродромів не шукає, а зробить стільки, скільки вистачить хисту і організаційного таланту. Бо ж ніхто ще не спростував ролі і значення особистості в історії, а у нашому ж випадку в житті громади.

Керівник розуміє це по-своєму. Особливо після того випадку, коли взялися ремонтувати пам’ятник загиблим односельцям у Другій світовій війні. Тоді під його фундаментом знайшли «Лист у майбутнє», який написали і помістили у капсулу, коли закладали монумент. Створити те послання до прийдешніх поколінь випало ганнопільчанину Григорію Ковалю. Чому йому? Бо мав він руку художника, і кожна буква з-під його правиці була дивом-дивним. З тих пір минуло 47 років. Маргарита тоді навчалася в першому класі. І їй, ще дитині, на думку не могло прийти, що вона і стане тим прийдешнім поколінням, яке розбудовуватиме рідне село й усю округу. А за відремонтований нещодавно Будинок культури тут теж свої спогади. Старожили подейкують, що у 20 роки минулого століття прямо у сільське вогнище культури заїхав на коні Будьоний. Звісно, то вже історія радянська і ставлення до її ключових осіб неоднозначне. Але факт залишається фактом. Та найголовніше те, що для Маргарити Іванівни, хоч Ганнопіль і найрідніший, бо тут народилася і відбулася як особистість, але, разом з тим, жодне із сіл громади не є пасинком. Про це свідчить насамперед той факт, що саме Ганнопільська громада посіла сьогодні третє місце серед 22 ОТГ області за освоєнням коштів: на сьогодні воно складає вже понад 85 відсотків. А це передусім відремонтовані школи, спортивні зали, будинки культури, клуби, кілька кілометрів доріг, капітальний ремонт вулиць, освітлення тощо. Словом, зроблено вже стільки, скільки колишня районна рада не зробила, даруйте, за останнє пістоліття свого існування та функціонування.
Відомо ж, що важким гріхом і ознакою бездарності є неосвоєння коштів, які дала тобі держава. Адже це не що інше, як символ безталання та убогості мислення такого горе-керівника. І, повірте, що громада обов’язково рано чи пізно винесе свій вердикт такій бездарі.
При вході у сільську раду — кілька стендів із фотографіями: як було, як є і як буде. Зміни, повірте, разючі!
Вінчає усю історію, вчорашню, нинішню і завтрашню, напис на одному з ілюстрованих щитів: «Моє село — краплиночка на карті».
Як гарно, романтично і тепло сказано. І скільки вже зроблено М. І. Медведюк, депутатами та активом Ганнопільської ОТГ, щоб ця краплиночка сяяла та цвіла на мапі України.