На минулому тижні стало зрозумілим — тернистий шлях України в ЄС, якщо і завершиться успіхом, то, мабуть, не за нашого життя.
Ратифікація Угоди про Асоціацію України з ЄС «зависла» ще на початку року через позицію Нідерландів. На референдумі у квітні 2016 року громадяни країни сказали «ні» Асоціації.
Тож на вимогу уряду Нідерландів лідери ЄС внесли до Угоди про Асоціацію з Україною додаток, почитавши який раптом починаєш почуватися геть кепсько. Судіть самі: Угода не надає Україні статус країни-кандидата на вступ до ЄС, а також не є зобов’язанням для надання такого статусу в майбутньому. Угода не містить зобов’язання для держав Євросоюзу забезпечити гарантії колективної безпеки або іншу військову допомогу чи сприяння Україні. Не надає права проживати і працювати на території держав-членів, не вимагає додаткової фінансової підтримки Україні з боку цих держав. Після демонстрації такого ставлення мимоволі закрадається думка: «Заради чого терпіли всі вимоги ЄС протягом останніх трьох років, якщо українців не просто позбавляють елементарної перспективи, а явно показують: нас не хочуть бачити в своїх лавах!?» І як тут не згадати їхню метушливість і хвилювання, коли Янукович вів Україну під крило путінської Росії? Тоді ми були ой як потрібні, а тепер, виходить, не зовсім.
Проте приниження українців прийняттям цих голландських поправок до Асоціації нашим європейським друзям, схоже, видалося мало. Бо «добивають» безвізом. Спочатку передбачалося, що голосування щодо надання Україні безвізового режиму в Європарламенті відбудеться 1 лютого 2017 року. Та в реєстраційній картці цього законопроекту на сайті Європейського парламенту з’явилася нова дата — 3 квітня 2017 року. У відповідь на здивовані запитання українських журналістів щодо цього, єврочиновники заспокійливо відповіли, що ніхто нічого не переносив, а це все просто «прогнози». І щоб докучливі українці не затьмарювали їм життя своїм безвізом, Європарламент вирішив взагалі відмовитися від чіткої дати голосування. Найбільш цензурно це неподобство прокоментували у Верховній Раді, мовляв, дії з безпідставним затягуванням безвізу викликають розчарування й обурення, і все те, що відбувається зараз, — велика історична помилка.
Політичною помилкою чи тактикою військового ходу вважати переговори народного депутата Надії Савченко з ватажками бойовиків у Мінську? З якими повноваженнями і взагалі в якому статусі Савченко спілкувалася з маріонетками Кремля, — незрозуміло. Але, в підсумку, вона заявила про домовленість з бойовиками з обміну полоненими в форматі 226 на 52. У СБУ зазначили, що взагалі не були попереджені про цю поїздку, Президент натякнув, що така самодіяльність не піде на користь ні Савченко, ні Україні, а «Батьківщина» заявила про виключення Надії з фракції через розбіжності «принципів і політичних переконань».
На тлі всіх цих подій мало хто звернув увагу на заяву Авакова з приводу загибелі п’ятьох поліцейських в перестрілці в Княжичах. Але якщо ви раптом подумали, що в міністра заграла совість і він вирішив заявити про відставку, то Аваков не побачив підстав для своєї відставки, зате пообіцяв «зробити висновки».
І ще новина — про появу у Путіна першого конкурента на президентських виборах в Росії. На минулому тижні про намір взяти участь у президентських перегонах у 2018 році заявив відомий російський опозиціо- нер Олексій Навальний. Якщо російська влада не запроторить його за ґрати, або не знищить на якомусь мосту, як Нємцова, за виборами буде цікаво спостерігати.
Європейський Союз погодився продовжити на півроку санкції проти Росії, але не став пов’язувати їх з діями Путіна в Сирії, де світ спостерігає за трагедією Алеппо. Пропозицію продовжити санкції на рік заблокувала Італія. Традиційна «глибока стурбованість» Заходу тим, що відбувається в Сирії і на Донбасі, знайшла яскраве відображення у визнанні журналом Forbes Володимира Путіна найвпливовішою людиною на планеті.
І чого ж очікувати далі, якщо обраний 45-ий президент США Дональд Трамп запропонував зайняти пост державного секретаря Рексу Тіллерстону, який до останнього часу очолював корпорацію Exxon Mobile?
Свого часу Exxon не змогла реалізувати в партнерстві з російською стороною кілька масштабних нафтогазових проектів. Отже, кандидат на посаду держсекретаря Рекс Тіллерсон у разі свого призначення буде найімовірніше домагатися від американських законодавців зняття санкцій з РФ в інтересах найбільшої у світі приватної нафтогазової компанії Exxon Mobil.
Втішного і справді мало. Бо ж тиснуть українців, лукавлять з нами не лише ззовні. Цих знущальних випробувань, знаємо, з лишком і всередині країни. Тішить одне: з оцим важким тягарем ми таки добігаємо до завершення року, звідки беруть початок нові надії...
Gismeteo 
