Систему влади, збудовану в Україні за 25 років, Порошенко, ідучи на вибори, пообіцяв зруйнувати. І майже за три роки нічого так і не зробив, аби хоч трохи покращити життя простого українця. Олігархічна система влади, яку почав будувати ще Кучма, а продовжив Янукович, процвітає і нині. Ті, хто при Кучмі починав пробиратися у вищі ешелони влади і кого підгодовував Янукович, чудово влаштувалися при Порошенкові.
Майже два роки влада обіцяє зміни. Обіцянки трьох колишніх і нинішнього генпрокурора щодо повернення награбованих мільярдів Януковича залишаються порожніми. Порошенко їздить за наші гроші по закордонах, випрошуючи допомогу на реформи. І це спрацьовує. В 2016 році Європа допомогла нам, надавши 480 мільйонів євро, США — 300 мільйонів доларів. Де вони? У наступному році вже Ватикан обіцяє Україні 6 мільйонів доларів, а Європа — 600 мільйонів євро за умови, що скасуємо заборону вивезення з України лісу-кругляка. Хоч ліс, незважаючи на прийнятий закон, вивозять з України мільярдами кубометрів і далі. Щодня до 300 вагонів кругляка гонять у ту ж Європу контрабандою під виглядом дров за 25 євро кубометр, а там продають по 75 євро.
2017-ий Гройсман оголосив роком будівництва доріг. Але ми знаємо, що ніде так не крадуть бюджетних грошей, як на будівництві та ремонті доріг. Маємо 300 тисяч осіб поліції, 20 тисяч прокурорів, 18 тисяч суддів, десятки інших перевіряючих структур, а грабіж країни не припинився.
За два роки в Україні згорнули свою діяльність понад 80 банків. А хто був покараний за те, що наші громадяни не можуть повернути свої заощадження? Зауважте, правляча еліта не тримає у наших банках свої кровні мільйони. А рятуючи ПриватБанк Коломойського, ВРУ, уряд, Президент враз почали допомагати олігарху — надумали 150 мільярдів гривень повішати на шию рідному народу. Виходить, і далі продовжують жирувати за рахунок бідних українців.
Ще одна важлива галузь — аграрна. У минулому році поповнила бюджет країни на 12 мільярдів доларів. Могли б мати й більше, та не було кому в державі зробити оцінку якості зерна, бо в Україні його продавали як зерно найнижчої якості, а за кордоном — як зерно першого класу. Радикальна партія знову б’є себе в груди, що добилася продовження мораторію на продаж землі. Але хіба мільйони гектарів не потрапили у липкі руки через різні оборудки? До прикладу, голови Новоушицької райдержадміністрації поплатилися свободою за продаж землі.
Нещодавно до мене звернулася жителька села Куражин з таким питанням. Її мама, яка померла 15 років тому, мала земельний пай 2,2 гектара. Коли вона, зібравши всі документи, через суд оформила цей наділ на себе, то він склав 1,3 гектара. Де подівся гектар землі? Пішли разом по владних коридорах, але ні я, ні скаржниця так і не зрозуміли, хто його прихопив. Розмовляв з іншими селянами і, з’ясовується, така ситуація у більшості. Хто ж наведе лад у цих питаннях?
Сільські пенсіонери мруть, як мухи, — пенсія мізерна, лікуватися немає за що. Тому ці бідолашні навіть до лікарні не звертаються. Молодь залишає село й Україну. Тільки в цьому році державу покинули понад 450 тисяч осіб. Більшість із них виїжджають назавжди. Паї залишаються в земельних латифундистів. Якщо немає розуму написати справедливий закон про землю, то можна звернутися за досвідом до будь-якої європейської держави. Але кому потрібні наші злиденні селяни? Навряд чи десь у світі є нижча пенсія, ніж у наших селян. Може, мізерніша вона десь там, де живуть папуаси, але в них немає зими, не треба опалювати оселю, сплачувати грабіжницькі комунальні тарифи. А наші люди, щоб зігрітися, мешкають в одній кімнаті по 9-8 чоловік. Опалюють помешкання саморобними приладами, які призводять до трагічних наслідків. Нещодавно на Одещині загинула багатодітна сім’я. Згоріло з матусею троє неповнолітніх дітей. Старшенькому — 12, меншенькому — 2 рочки. А кого притягнули за це до відповідальності? Хто позбувся посади? В будь-якій європейській країні за таких обставин у відставку йдуть чиновники аж до прем’єр-міністра. А наші можновладці тільки й думають, як максимально збагати-тися.
Про совість, честь і мови немає. Ось наш губернатор Корнійчук, володіючи 14 мільйонами гривень заощаджень, протягує руку за допомогою по безробіттю. І йому не соромно. Таких Корнійчуків у наших облдержадміністраціях, райдержадміністраціях — хоч греблю гати. На сайти районних газет О. Корнійчук розіслав статтю під назвою: «Чутки про моє звільнення є передчасними», де пише, що Порошенко ним задоволений. А про те, що в Білогірському і Полонському районах селянам більше півроку не виплачують грошей за здане ними молоко, ні слова. Корнійчуку теж не потрібні ці селяни. Йому дуже важливо, щоб за нього голосували на виборах, щоб Президент був ним задоволений. Чи ви чули, що хтось із голів ОДА, крім одеського губернатора М. Саакашвілі, добровільно пішов у відставку? Півроку тому Закарпатський губернатор Москаль розіграв спектакль з відставкою. А зараз руками розводить, що не може нічого зробити з корупцією на кордонах. Очевидно, таки жаль покинути посаду, яка приносить величезні прибутки.
Нещодавно Гройсман навідався в одну з аптек. І дуже здивувався цінам на ліки. Звісно, якщо влада наша лікується безкоштовно в спеціальних лікарнях, чого немає в жодній державі світу, то звідки ж знати їй, почім нині медпрепарати? Він навіть звернувся з вимогою до продавця цієї аптеки, щоб той подивився йому у вічі. Але ж не продавець в аптеці визначає ціни, а фармацевтична мафія. В Україні діє 5 найбільших фармацевтичних компаній. Вони й правлять бал. А чому б Прем’єрові не запросити цих баронів-фармацевтів у КМУ, і щоб саме вони подивилися йому у вічі? Чому б у Верховній Раді не прийняти закон і заборонити захмарні ціни на ліки, або хоча б довести їх до рівня білоруських чи російських? Але фармацевтична мафія, маючи величезний вплив на депутатів ВРУ та своїх лобістів, ніколи не допустить таких законів.
У 2017 році будуть знижені ціни на ліки для людей з серцево-судинними захворюваннями, діабетикам, онкохворим. На це в бюджеті передбачено півтора мільярда гривень. Нагадаю, що наші хворі на рік тратять на ліки майже 90 мільярдів гривень, у тому числі 10 мільярдів гривень, умовно кажучи, — на крейду. Тож навряд чи півтора мільярда суттєво допоможуть хворим. Уряд потурбувався про захмарні заробітні плати нашим високопосадовцям, у тому числі і депутатам ВРУ, їхнім помічникам. Десь на півмільярда гривень буде більше витрачено у 2017 році на їх утримання. Підвищують заробітні плати суддям, чиновникам нижчої ланки, начальникам департаментів. А чому б не взяти нашим посадовцям приклад з європейських країн? Там заробітні плати справді високі, зате і зарплатня робітників, і пенсії відповідають вимогам дня. Там люди не вмирають через відсутність коштів на лікування.
Новообраний президент США Трамп уже встановив собі заробітну плату — один долар на місяць. Літатиме в інші країні як президент на своєму приватному літаку, не витрачаючи й копійки з державного бюджету. Така багата країна, як США, бачимо, економить на чиновниках.
А на кого ж нам, українцям, сподіватися? Хто допоможе великому і терплячому народу? Надія хіба що на нового Кармелюка. Пригадаймо пісню: «Хлопці, не зівайте! Ви на мене, Кармелюка, всю надію майте»...
Gismeteo 
