На зло ворогам — корову продам, хай діти без молока сидять! Вочевидь, саме таким принципом керувалися очільники Хмельницької обласної державної адміністрації, вирішивши не запрошувати представників однієї з наймасовіших і найдавніших газет Хмельниччини – «Подільські вісті» – в журналістський пул для висвітлення візиту в область Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана.
Інакше чим пояснити «соломонове рішення» пана Корнійчука чи його підлеглих, позбавити 35 тисяч наших читачів – мешканців області, законного права зі сторінок улюбленого видання довідатися про перебування на Хмельниччині очільника уряду, нашого земляка, бабуся якого, до речі, родом із Меджибожа. Може, Олександру Олександровичу якась сорока на хвості донесла, що журналісти нашої редакції, своїми перами, у гостроті яких він мав «щастя» переконатися не раз, збираються проткнути шини урядового кортежу? Але ж досі нас регулярно запрошували на зустрічі і з Президентом, і Головою Верховної Ради, і Прем’єр-міністром і – нічого не траплялося. Остання зустріч наших кореспондентів із паном Гройсманом, на яку нас запросили з його канцелярії, відбулась, до речі, у його рідній Вінниці 18 вересня. І ніхто нас після того не ставив у куток «за погану поведінку», не дорікав за гострі питання. Навпаки, «Подільські вісті» похвалили і поставили в приклад за хороше висвітлення на своїх сторінках процесу децентралізації. То в чому річ?
А справа, як на мене, в тому, що затаївши образу на нашу газету за критику власної персони, Олександр Олександрович вирішив стати таким собі «шлагбаумом» між нашим виданням і керівником уряду, щоб не допустити прискіпливих і кусючих «подільськовістян» до особи Прем’єр-міністра. А раптом вони, на відміну від журналістів деяких «ручних» і «послушних» видань, для яких у голови ОДА, на відміну від «Подільських вістей», знаходяться бюджетні кошти на висвітлення своєї діяльності, як казала героїня фільму «Москва сльозам не вірить»: щось не те «ляпнуть»? Тим більше, що «ляпати» є про що: і про низькі зарплати в області, і про несприятливий інвестиційний клімат, зрештою, про нехтування губернатором законів про пресу, зокрема статті, яка регламентує оплату за висвітлення в ЗМІ діяльності органів влади.
Юпітере, ти сердишся? Значить – ти не правий! – казали мудрі греки. Злість керівника області на наше видання – свідчення його неправоти. Та не будучи впевненим, що Олександр Олександрович знайомий із творчістю давньогрецького письменника Лукіана, зауважу доступною для нього армійською мовою: «Поважай погони!». Бо не важливо, які почуття викликають у пана губернатора «Подільські вісті», однак він повинен поважати наші «погони», себто – тираж, за яким, якщо зважити, що кожну газету читає сьогодні, як мінімум – три особи, стоїть кожен десятий житель області. Зрештою, мова йде не про приватні «вечорниці» Сан-Санича, на які він може запрошувати лише тих, хто йому до вподоби. (Може, на зустріч із ним ми й самі не пішли!), мова йде про візит в область керівника уряду, і тут «хотєлки» і «забаганки» пана Корнійчука – ні до чого. Здається, чиновнику такого рівня пора навчитися відрізняти власні інтереси і вподобання від державних. А ще порадив би переглянути фільм Леоніда Гайдая, який, вустами товариша Саахова, радив таким керівникам, як пан Корнійчук: «А ти не плутай свою шерсть із державною!».
Що тут додати? Хіба те, що не варто плутати не лише свою «шерсть» із державною, а й любов і навіть ненависть!
Gismeteo 
