Приміщення сільського будинку культури у Циковій ледь уміщувало всіх, хто цього недільного дня прийшов засвідчити свою позицію. Люди юрбилися в проході, попід стінами, але попри те відчувалася поміж ними злагодженість та одностайність. Своєрідний схід вкотре порушив питання про подальшу долю сіл Цикова і Карачківці, що входять нині до Циківської сільської ради.
Два роки тому, з появою закону про добровільне об’єднання громад, стали розмірковувати тутешні селяни, з ким же утворювати цей союз? Прийняти таке рішення – досить відповідальний крок, адже від цього залежатиме майбутнє села.
Якраз тоді і відбулася зустріч з Інною Абдулкадировою, керівником Гуменецької сільської ради, приєднатися до якої виявили бажання ще зо два десятки сіл. Жителі Цикової та Карачковець і для себе бачили у цьому щасливий шанс, знали, що саме із самодостатньою і потужною громадою можна буде надалі розв’язувати чимало проблем соціальної сфери. Скликали загальні збори, зібрали підписи на підтвердження. Здавалося, бажане — близько.
Проте увійти до складу Гуменецької громади так і не вдалося. Перешкодою цим намірам стало те, що Гуменці розташовані у Кам’янець-Подільському районі, а Цикова й Карачківці — у Чемеровецькому. І хоч розділяють населені пункти якихось 19 кілометрів, але, на превеликий жаль, у законі про об’єднання громад чомусь не передбачили оцей нюанс щодо меж районів.
На тлі втраченої можливості стали «сватати» Циківську сільську раду інші: наполегливо пропонували приєднатися до Чемеровецької чи Залучанської громад, що готувалися до об’єднання.
Проте злитися з громадою із центром у Чемерівцях територіально невигідно. Адже відстань від Цикової до райцентру майже 49 кілометрів. Транспортне сполучення погане. І щоб дістатися до Чемеровець, їдуть селяни через Кам’янець-Подільський, до якого 23 кілометри. В іншій пропозиції також не бачили зиску, бо націлилися іти до сильного союзника. Тож на чергових загальних зборах вирішує народ почекати, з надією на законодавчі зміни.
У грудні 2016 року утворилася Чемеровецька територіальна громада, під крило якої увійшли дванадцять сільських рад. А дотепер самостійними залишаються Зарічанка, Летава, Вишнівчик, Юрківці і села Циківської сільради.
Проте у Циковій та невеличких Карачківцях, де разом налічується 722 особи, добре розуміють, що своїми силами забезпечувати повноцінну життєдіяльність своєї громади не зможуть. Та, здається, сподівання селян були недаремними, бо ж на розгляд Верховної Ради очікує законопроект № 5520 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей добровільного об’єднання територіальних громад на територіях суміжних районів. Щоправда, коли нардепи спроможуться проголосувати за нього, мабуть, не знає ніхто. І все ж жителі Циківської сільської ради побачили світло в кінці тунелю.
Нові перемовини з керівником Гуменецької громади Інною Григорівною Абдулкадировою додали оптимізму. Адже там, як і раніше, готові прийняти сусідів-чемерівчан у свою команду. Головне — зібрати необхідний пакет документів, де буде відображена воля людей.
Збираючись на схід села, циківчани підписами засвідчували своє бажання об’єднатися з громадою Гуменець. Із 508 присутніх лише троє утрималися, решта жителів «за» союз із Гуменцями.
— Якщо обійти хати тих, котрі не можуть через стан здоров’я прийти сюди, я переконаний, що кількість прихильників зросте, — каже пенсіонер Михайло Федорів.
— Ми повинні діяти разом і домогтися, щоб нас почули! У цьому році Гуменецька громада кожному з 21 села планує виділити на соціальний розвиток по мільйону гривень — на освітлення, дороги, водопостачання. У планах керівництва — багато цікавих і перспективних ідей. Ось з таким лідером треба об’єднуватися, бо з ним можна не хвилюватися за завтрашній день, — додає депутат Кам’янець-Подільської міської ради, уродженець Цикової Олександр Ткачук.
Його підтримав у виступі депутат сільської ради Олександр Фурманчук.
А Циківський сільський голова Тимофій Погорожельський сумнівається, чи немає у їхніх вимогах протизаконного, чи не «пришиють» йому, бува, корупцію, якщо збирають збори до прийняття очікуваного закону. Хоч каже, що поділяє інтереси своїх односельців.
Та з усього видно, що народ налаштований рішуче добиватися свого. Бо в своїх діях не бачать ні кримінальної складової, ні якихось захмарних забаганок. Сприяння вирішили шукати у депутата обласної ради Миколи Харкавого, народного депутата Олександра Гереги.
— Віримо, що наші сільські депутати, обранці з обласної ради підуть назустріч, — каже Микола Торлупа, — бо ж їм ми надали свою довіру і від них чекаємо у відповідь справжньої підтримки.
Варто додати, що сьогодні громади вже перестали асоціюватися із заляканою сірою масою, яка покірно виконувала чиїсь вказівки. Голос громади стає сильнішим. І він має бути почутим.
Gismeteo 
