Указом Президента України Петра Порошенка 14 жовтня цього року відзначається державне свято — День захисника України. Водночас указ, підписаний Леонідом Кучмою, який встановив День захисника Вітчизни 23 лютого 1999 року, скасовано.


«…З метою вшанування мужності і героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій та перемог українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві й на підтримку ініціативи громадськості постановляю: встановити в Україні свято — День захисника України, який відзначати щороку 14 жовтня», — йдеться в Указі глави держави, опублікованому на його сайті у вівторок.
Нарешті Україна діждала істинного свята, історично справедливого пошанування доблесних лицарів Вітчизни. Але який жаль, який смуток огортає почуття, що за його нинішнє народження, через 23 роки здобуття незалежності, заплачено таку високу ціну: тисячі життів захисників рідної землі від московського агресора.
У день святкування Покрови Пресвятої Богородиці в українських храмах миряни та церковні отці молилися за мужніх синів України, які нині захищають її свободу під свист куль і вибухи снарядів на гарячій землі сходу. У цей день під Верховною Радою знову зібрались тисячі людей з вимогою визнати вояків УПА воюючою стороною у роки Другої світової війни і надати статус учасників бойових дій ще живим кільком десяткам ветеранів УПА, а також надати статус учасників АТО бійцям добровольчих батальйонів.
У цей день не лише у Києві та інших містах центральної України (не кажу вже про західні регіони), а й у Харкові відбулась смолоскипна хода, учасники якої скандували спільне гасло: «ОУН-УПА — державне визнання!». Молоді патріоти пройшли зі смолоскипами і вулицями Хмельницького. І лише агонізуюча Верховна Рада 14 жовтня навіть під супровід вибухів димових шашок під вікнами і кількатисячну армію розгніваних мітингувальників таки не проголосувала за закон про статус ветеранів УПА як учасників минулої війни. І це в той час, коли вся Україна нині воює під гаслами УПА: «Слава Україні! Героям слава!». Фарисейство політиків, які знову показали свою огидну антиукраїнську суть, обурює і викликає гнів. Які ще жертви потрібні сучасній Україні, аби повернути нашій історії священну правду про всіх її захисників? Лише на Покрову надія?
Бо саме Покрова зібрала під свій святий захист спочатку Українське козацтво, яке ще за часів Запорозької Січі молилось Богородиці за Україну. Козацтво таки було вшановане указом того ж Л. Кучми 7 серпня 1999 року — про відзначення Дня Українського козацтва щорічно 14 жовтня. Цікаво, що Леонід Данилович в один рік благословив два укази: про «реанімоване» із совєцького минулого 23 лютого та козацький. Тобто, і нашим, і вашим.
У день Покрови патріоти святкують і День народження Української Повстанської армії. Перші загони УПА — «Поліську січ» створив на початку Другої світової війни
отаман Тарас Бульба-Боровець у Сарненському районі для боротьби з більшовиками, які разом з німцями окупували Польщу. У кінці 1941 року німці ліквідували «Поліську січ», після чого УПА пішла в підпілля. З 1943-го
по 1950-ий рік головнокомандуючим УПА був Роман Шухевич, з 1950-го по 1954 рік — Василь Кук. Героїчна історія, легендарні командири, якими б пишалася кожна нація! І лише Україна щороку, 14 жовтня, сходилась на Хрещатику врукопаш, коли патріоти йшли з синьо-жовтими та червоно-чорними прапорами. За режиму Януко-
вича святкування 70-річчя УПА в Києві перетворилося у криваве побоїще.
Скільки ще нам потрібно нині жертв, крім Небесної Сотні і Героїв, що полягли у східній війні, щоб манкурти-політики збагнули: ганьба тим, хто не шанує свою історію. Бо сміттєвих баків в українського народу вистачить: це найкоротша дорога до смітника історії для тих, хто продовжує зраджувати Україну.
А вшанувати День захисника України насамперед хочеться хвилиною мовчання. Героям слава…