Трирічна епопея із запровадження безвізового режиму з країнами Євроспільноти фактично добігла кінця. Залишилися дрібні бюрократичні моменти і — «ми в Європі». Хоч якась із багатьох передвиборних обіцянок нинішньої влади виконана. Але відкриття кордонів тривало так довго, що багато хто з українського люду навіть втратив сподівання отримати довгоочікувану можливість подорожувати за спрощеною системою. Відповідно — не поспішав із виготовленням біометричних документів, які й є обов’язковою умовою для подолання кордону без необхідності мати візу. А тут і літо незабаром настане — сезон відпусток. Безвіз і сезон спричинили чималий клопіт із отриманням біометричних паспортів: не так, виявляється, й просто це зробити, кажуть хмельничани.
До редакції зателефонували кілька людей зі скаргами: не можемо отримати талончик, аби зробити закордонний паспорт. У міграційній службі в Хмельницькому талонів серед дня немає, розповідають вони. Зранку — перед відкриттям установи — шалені черги. На сайті — вільного часу на виготовлення теж немає, а з’являється він щодоби о 00.00. Зайдеш о дванадцятій ночі — все встигають порозхоплювати більш спритні інтернет-користувачі. Тобто питання зводилося до того, як все ж таки отримати талон на виготовлення паспорта.
Виконуючий обов’язки начальника управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області Сергій Дорофеєв розповів, що справді попит на виготовлення закордонних паспортів останнім часом значно зріс. Як вже йшлося, через сезонний фактор і запровадження безвізового режиму. До прикладу, якщо протягом 2015-16 років щороку видавалося близько шістдесяти тисяч паспортів, то в першому кварталі поточного — вже дев’ятнадцять тисяч.
До речі, це інформація для песимістів, які скиглять, що нікому цей безвіз не потрібен, мовляв, у людей немає коштів. Дуже спірне твердження, бо, виявляється, значна кількість українців таки має гроші на закордонні вояжі. Поглянемо на статистику, оприлюднену на сайті Міграційної служби. В 2014-му році видано 1,76 мільйона закордонних паспортів, у 2015-му — 1,86 мільйона, а в минулому вже — 2,28 мільйона. Нескладна арифметика показує, що лише за останні три роки українці зробили собі майже шість мільйонів документів для подорожі за межі держави. А врахуйте попередні роки (паспорт же дійсний десятиліття). Скільки матимемо? Мільйонів дванадцять-п’ятнадцять, які або вже подорожують світом, або мають намір оглянути іноземні принади. Відкинути малих та зовсім літніх людей, то матимемо, що майже половині українців безвіз там потрібний. І Хмельниччина на цьому тлі не пасе задніх, як можна було б подумати — мовляв, ми не кияни-багатії, які можуть собі дозволити мандрувати. Ні, якщо ви поглянете на пропорцію населення області й України (1,3 та 42,6 мільйона відповідно) та кількість виданих паспортів, то ми не гірші й не кращі за інших — так само потребуємо можливості виїзду за кордон. І кількість отриманих документів свідчить, що до половини подолян вже на момент відкриття кордонів зможуть мандрувати Європою. Та й самий факт звернення до редакції людей, які говорять про складнощі з отриманням талончика в чергу на виготовлення документа, свідчить про шалений попит.
В обласній міграційній службі зазначили, що знають про проблему, тому наразі відкрили двадцять три підрозділи в усіх районах області, що оснащені обладнанням для виготовлення закордонних паспортів. Усі їхні адреси та телефони, каже Сергій Дорофеєв, можна побачити на сайті управління. А ще нещодавно їх було лише десять. Причому, зазначають у службі, певний ажіотаж із виготовленням біометричних документів стосується лише Хмельницького. Тим часом закордон- ний паспорт можна виготовляти будь-де в Україні, незалежно від прописки. Звісно, ніхто не пропонує їхати в Черкаси чи Чернігів «за безвізом», але звернутися в районні підрозділи міжрайонної служби можна. Скажімо, це зручно тим містянам, хто влітку виїжджає до родичів у село. Без жодних клопотів можна виготовити документ на периферії.
Здається, що держава, яка переконувала нас роками про «невідворотність» безвізу, мала б передбачити ажіотаж та подбати про збільшення штатної чисельності (хоча б прийняти на тимчасову роботу) працівників служби, аби «пройти» ці пікові весняно-літні місяці без черг і проблем. Але наразі маємо, як завжди, те, що маємо. Нині вже пізно щось змінювати, бо це ж кошторис служби, фінансування, казначейство; а ще й тендер на заповнення посад… Тобто бюрократичних клопотів дуже багато — треба було заздалегідь передбачити та запобігти на київському рівні. Але що ж робити зараз?
По-перше, кажуть у міграційній службі, чутки про шалені черги дещо перебільшені: вони особисто перевіряли. Якщо прийти до хмельницького міського підрозділу за годину до початку роботи — о восьмій ранку, то цілком реально отримати талончик на виготовлення документа. Але це не все. Ще раз наголошуємо, що закордонний паспорт не прив’язаний до прописки. Тому згадаймо, що Хмельницький — це не тільки місто, не тільки «столиця» області, а й «столиця» району. Тому не треба всім містянам товктися в міському відділі міграційної служби на вулиці Пушкіна чи в обласному на Грушевського — є ж ще районний сектор! Сергій Дорофеєв зазначив, що незважаючи на всю роз’яснювальну роботу, про нього ще мало знають, тому там можна оформити документ без жодних проблем. Він же ж люб’язно й підказав адресу — провулок Коцюбинського, 35. Усім читачам, які скаржилися на складнощі з отриманням паспорта, рекомендуємо відвідати.
Й насамкінець. По-журналістськи було б не чесно самому не перевірити, наскільки все складно з отриманням паспорта. Але пішов шляхом «сови», а не «жайворонка»: не поїхав зранку на Пушкіна, не поспішив на Коцюбинського, а о 00.00 сів за комп’ютер. Визнаю,
11 травня не встиг забронювати собі місце «на прийом» — розійшлися-розбіглися талончики між прудкішими користувачами, але вже
12-го це легко зробив через інтернет. Так що подяка читачам-скаржникам: завдяки їхнім зверненням і собі зроблю закордонний біометричний паспорт — на 26 травня маю талончик. Тобто не така-то й страшна виявилася проблема — перевірено на власному досвіді.
Gismeteo 
