Хто будувався, знає: добрий господар спочатку зводить нову хату, а потім зносить стару. За таким принципом живе весь світ. Окрім сучасної України, де спочатку руйнують «хату», а потім роками, поки споруджують нову, живуть по сусідах, або в наметі чи курені, а то й просто неба. Про що я? А про ті одвічні «граблі», на які ми щоразу наступаємо і які вже можна внести до державних наших символів.

Судіть самі: три роки триває війна на сході, яка, судячи з останніх заяв Путіна і його ручних «церберів» — Захарченка і Плотницького про те, що у невиконанні Мінських домовленостей винен виключно Київ — не скоро закінчиться, а до нас нарешті «дійшло», що російські інтернет-ресурси — «Яндекс», «Одноклассники», «ВКонтакте» — це продукт країни-агресора, який веде проти нас війну. В тому числі й ідеологічну. Хто сумнівається, зайдіть в Інтернет і там дізнаєтесь, що одноосібним власником вищеназваних сайтів є вірний путіновець, одіозний Алішер Усманов, засуджений у 1980 році до восьми років тюрми за вимагання хабара і крадіжку «соціалістичної» власності в особливо великих розмірах. Та найголовніше, що за свідченням засновника цих сайтів Павла Дурова, продати вказані сторінки мільярдеру-скоробагатьку Усманову його змусило …ФСБ, яке марно намагалось отримати від нього персональні дані учасників Євромайдану, зареєстрованих в «Одноклассниках» і «ВКонтакте». А тепер задумайтесь, для чого «федералам» у розпал Революції гідності знадобилися наші з вами «персональні дані»?
Але зараз — не про це. Нарешті, на четвертому році війни, й до наших можновладців дійшло, що російські інтернет-сторінки, як і ОРДЛОвські антрацит, метал, руда — це, як кажуть малі діти, «кака», і рішенням Верховної Ради — заборонили їх. «Каку», заборонили, а «цяці» навзамін — не дали, чим збурили мільйони інтернет-користувачів. Бо посилання усіх їх у FACEBOOK, за мотивами української народної пісні «Гиля, гиля, гусоньки, — на ставок!» як на    мене, не зовсім коректне, та й Фейсбук — теж заморський продукт. Як мовиться, хрін не солодший редьки! А чому б за ці роки, коли ми користувалися сторінками країни-агресора, не створити було вітчизняний інтернет-ресурс, на кшталт забороненого «Яндекса», «Одноклассников», «ВКонтакте»? Що, в Україні мізків, себто — інтелектуалів не вистачає? Повно! Та українських «айтішників», як ото в приказці: «Нашого цвіту — по всьому світу!», то в чому справа? Де наші Цукерберги, Дурови, Асанджі? Ясно де — в «ост-вест-зюд-норд-арбайтерах»! У тому ж Google та FAСEBOOK.     То чому б їх не повернути й не запропонувати створити і вести українські інтернет-сторінки? Може, ми тоді перестали б бігати в «позички» до росіян, які вже назвали заборону їхнього інтернету і їхніх псевдогеоргієвських стрічок в Україні проявом «фашизму»? Хоча в самому «Путінстані» щороку закривається доступ до десятків сторінок, і нічого. Живуть. Ще й Путіну, як живому Богові, «Осанна!» — кричать.
До речі, про богів, точніше, їх «заступників» на землі — попів, один із яких був помічений під Верховною Радою у четвер із солідною пачкою грошей. Подейкують, мав розраховуватися за участь пастви у молитовному стоянні проти ухвалення парламентом законопроектів № 4128 і № 4511 — про особливий статус релігійних організацій, «керівні центри» яких знаходяться в державі-агресорі щодо України. Ці закони, у разі їх прийняття, покликані були забезпечити «представників релігійних громад правом на свідомий вибір та вільну і безперешкодну зміну підпорядкованості релігійним центрам, та надати особливий статус релігійним організаціям, керівні центри яких знаходяться в державі, визнаної Верховною Радою державою-агресором. Зокрема,  передбачити особливу процедуру реєстрації статутів таких релігійних організацій та підписання договорів (угод) між державою та керівництвом вказаних релігійних організацій.
Не мені вам казати, про позицію і роль російського православ’я і УПЦ МП у подіях на сході України. Якщо казати світською мовою, то, як на мене, РПЦ робить в духовному просторі України те, що Яндекс, «Одноклассники», «ВКонтакте» в інтернет-просторі. Одні кадилом і кропилом, інші — клавіатурою й мишкою. Ото й різниця! І коли ми взялися наводити лад в інтернет-морі, в якому, щоденно «плаває» кілька десятків мільйонів українських користувачів, то чому б нам не навести аналогічний порядок у «морі» церковному, в яке окунається не менше народу? Але цього то й не хоче московський Патріарх Кирило Гундяєв, з-під ряси якого ні-ні, а й визирають квадратні носаки феесбешних чоботищ. Ще б пак, утратити таку «лафу» — православну Україну, дозволивши її мирянам самим обирати, до якого патріархату — Київського чи Московського, належати їхньому храму! Щоб не допустити цього, тут не лише з пачкою грошей під стіни парламенту підеш, як учинив згаданий мною «ченчик», тут до самого Папи Римського звернешся, що, до речі й зробив «Кирюха»! Воістину: при чому міліція, як грім теля убив?
 Не знаю, скільки «баблосів» устиг роздати зафіксований «папарацці» піп-підкупник усім бажаючим, ясна річ — безкоштовно, постояти під стінами Верховної Ради, але якби він знав принципи українських парламентарів, він не те що ні копійки не потратив би із лаврського «общака» на організацію отого «молитовного стояння», він навіть не виходив би із прохолодної монастирської келії під палюче київське сонце. Ще б пак, настрахані «пекельними муками і гієною огненною», обіцяними Кирилом Гундяєвим усякому, хто натисне кнопку «за», народні депутати відмовились навіть вносити «релігійні» законопроекти в порядок денний!
— Верховна Рада не розглядатиме законопроекти про релігійні організації № 4128 і № 4511 на пленарному засіданні 18 травня, — повідомив журналістам заступник голови фракції «Блок Петра Порошенка» Олексій Гончаренко. — Ми повинні не тричі, а триста тричі подумати перед тим, як втручатися в питання, пов’язані з релігією та церквою, — сказав він.
Правильно! А поки такі «розумники», як колишній регіонал, а нині — ревний «солідарнівець» Гончаренко буде триста три рази «думати», хай із благословення московських попів продовжується війна на сході, гинуть найкращі сини і доньки України, стають вдовами її жінки, а сиротами — діти. Головне, не розсердити Кирила Гундяєва і його «шефа» — Володимира Путіна!
Ще зрозумів би таку «делікатність» та виваженість Гончаренка і його колег по фракції і коаліції стосовно «релігійних» законопроектів, якби таку ж дивну «обережність» вони не проявили і стосовно питань очевидних, ясних, зрозумілих. Маю на увазі проект постанови № 5350 про заходи захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності. Так от, передбачене постановою запровадження санкцій проти Віктора Януковича та його оточення 18 травня у Верховній Раді не підтримали …117 депутатів! Зокрема, у фракції «Блок Петра Порошенка» не голосували 35 депутатів. Не знаю, як вам, а мені позиція таких «борців»  за Україну нагадує бабцю із гуморески Степана Руданського, яка ставила свічки і Богові, і чорту, бо «всюди треба приятеля мати»!
Що сказати на всю цю «камедь»? Здається, ми вже зрозуміли, що існує гібридна війна, але ще не второпали, що є й «гібридний» опір війні. Зразки цього «гібридного» опору я щойно вам навів. І поки у відповідь на гібридну війну ми вестимемо чи будемо дозволяти нашій владі навіть не вести, а імітувати гібридний спротив, життя у нас буде теж — ГІБРИДНЕ! Точніше — ОГИДНЕ!