Надрукувати
Категорія: Політика
Перегляди: 1260

Як завжди, на осінь Україна чекає фінансової допомоги від ЄС. Надіється, що до кінця жовтня вона все ж таки надійде. Однак воно далеко не так, як малює нам ситуацію влада і політики.

Бо навіть малюки у дитячих садочках знають, що задарма тато мами не поцілує. Тобто за ті безконечні позички потрібно чимось розраховуватися, брати на себе зобов’язання, які тобі нав’язують, які є кабальними, і, звісно, виконувати їх. Іншими словами, віце-прем’єр-міністр із питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе констатувала, якщо Україна не виконає умови до кінця жовтня у прийнятному для наших партнерів форматі, щоб хоча б які питання перебували на завершальній стадії, їй не бачити останній транш макрофінансової допомоги.
Так ось, серед вимог, які потрібно реалізувати насамперед, створення автоматизованої системи попередньої перевірки на НАЗК електронних декларацій із використанням доступу до всіх реєстрів, у тому числі Державної фіскальної служби тощо.
Однак найголовніший пункт — про створення умов, за яких було би неможливо порушувати зобов’язання України щодо зони вільної торгівлі з ЄС. За цією вимогою тихенько заховався такий собі пунктик — зняття мораторію на продаж лісу-кругляка і який, на думку вітчизняних експертів, економістів, екологів, громадських діячів призведе до остаточного «облисіння» Карпат та винищення лісів по всій Україні.
А як відомо, одна біда не ходить, вона ще за собою лихо водить. Тобто таке дике знищення гаїв, дібров, лугів автоматично ставить хрест на відродженні вітчизняної лісопереробної та меблевої галузей, створенні десятків тисяч робочих місць, сплаті податків тощо.  То хіба преславуті 600 мільйонів євро, позички ЄС, зможуть залатати діру, яку ми самі ж утворюємо у своїй вітчизняній економіці? Звісно ж, ні! Тут якраз і є доречним оте твердження, що потрібно жити за власним розумом, а не за підказками сусідів і різних добродіїв, бо серед них багато «лютих друзів», для яких основний лозунг: «чим гірше — тим краще». Доказом цього є ще один момент у стосунках України і Європи — торговельні квоти на експорт нашої продукції до ЄС.
Як бачимо, з цього мишачого вовтузіння, частка нашої продукції у тій зоні — крапля в морі. А поміж тим, трудолюбиві українці можуть легко засипати європейський ринок. Проте і тут простежується дві суттєві лінії. Перша — це та, що частку на імпорт саме з Європи Україна не встановила. Воно й зрозуміло, убогій, безголосій державі зробити це не дадуть. І везуть до нас переважно не сировину, як робимо це ми, а продукцію із високою доданою вартістю. Так ось, до переліку товарів, які восени дозволять продавати в ЄС, увійшли: 2,5 тисячі тонн меду, 3 тисячі тонн оброблених томатів, 65 тисяч тонн пшениці, 625 тисяч тонн кукурудзи, 325 тисяч тонн ячменю. Загальна сума від продажу цієї продукції становитиме 196,95 млн. доларів.
Певна річ, що Україна просила набагато більшу кількість для експорту, але Брюссель був невблаганний і «зрізав» її. Більше того, з переліку виключили 500 тонн яблучного і виноградного соків, 4 тисячі тонн вівса та 7,8 тисячі тонн крупи і обробленого зерна.  Не дозволили завезти в Європу і українські мінеральні добрива.
Дискусії у Раді Європи про допомогу Україні у вигляді торговельних квот велися за закритими дверима. Тому нині важко сказати, хто тут найбільше доклав рук, аби насолити нам.  Взагалі-то вважається, що сильним опонентом  для нас у зоні вільної торгівлі є Франція. Компанію їй складають, як не дивно, наші сусіди Угорщина і Польща. І в цій ситуації є дві протилежні думки. Наприклад, Прем’єр-міністр Володимир Гройсман тішиться таким ходом подій, називаючи їх чомусь преференціями для України і можливістю краще розвивати їй свій експортний потенціал.
Однак екс-міністр економіки Віктор Суслов констатував, що Євросоюз запровадив обмеження на експорт української продукції майже на 30 найменувань. Причому за деякими товарами ці частки настільки мізерні, що виглядають, з точки зору українського експортера, грабіжницькими. Взяти хоча б той мед. Україна тут вичерпала свою квоту... за два тижні роботи.  Так само за одну мить наші аграрії продали обсяг кукурудзи, вирощеної на чорноземах.
Як було сказано, Європа справді має зону вільної торгівлі з Україною, не обмежену жодними квотами. І що мало б нас обурювати, то це те, що з Європи надходить не сировина, яку ми постачаємо їй, а вже продукція. Таким чином європейці мзають змогу розвивати власну переробну промисловість, отримуючи додану вартість, а нам робити це — зась!
Та й взагалі складається враження, що нинішня влада взяла курс перетворення України на сировинну колонію для світу, а українців — на націю заробітчан, дешевої робочої сили. Така концепція подальшого розвитку призведе до того, що українська нація втратить можливість славитися своїми вченими, винахідниками, авторами всесвітніх відкриттів та досягнень. А кому з нинішньої влади в Україні потрібні розумні, розвинуті українці? Мабуть, для них, нинішніх правителів, важливіше, щоб і наші діти були потомственними вахтерами, водіями, офіціантами, двірниками, охоронниками тощо. А всі ті, хто думає інакше, хто може об’єднати народ, хто може пробудити в нього гідність — нехай виїжджають за кордон. Бо, погодьтеся, безвіз — це далеко не досягнення влади, а навпаки — одна з форм знищення шляхом масової міграції кращої, передовішої і свідомішої частки українського суспільства. Безапеляційною думкою є те, що в світі поважають лише сильних, а сьогоднішня влада робить Україну слабкою, рабською. Тут прикладів — хоч греблю гати. І той так званий безвіз, і деребан землі... Бо вже давно до Конституції України час внести зміни, за якими саме фермерські господарства мають стати основою аграрного устрою держави. Тільки українські фермери мають бути господарями української землі, бо її продаж призведе до того, що селяни перетворяться на батраків, а Україна втратить свою економічну силу — як держава. Це стосується і лісу-кругляка і багато чого іншого.