Ризикую видатись святотатцем, але скажу: іноді складається враження, що деякі наші політики й можновладці український герб сприймають у вигляді таких собі «грабель» із трьома зубцями, на які можна наступати скільки завгодно і де завгодно! Не біда, якби від того наступання голівонька «бо-бо» тільки в чиновників, і не страждав при цьому імідж держави й самих українців. Маю на увазі інцидент із позбавленням українського громадянства Міхо Саакашвілі, про який на минулім тижні не говорив хіба що німий. (Посвячені в «конфлікт» подейкують, що цей жест української влади, зроблений напередодні свята Рівноапостольного князя Володимира, Володимир Володимирович Путін, ну, той самий, що – «Красное солнышко», сприйняв як «подарунок на іменини» від київської «хунти», позаяк екс-президент Грузії вже десять років очолює список особистих ворогів господаря Кремля).
Скажу по правді, я, на відміну від Петра Порошенка, ніколи не був палким прихильником Михаїла Николозовича, не вчився із ним, не дружив і навіть не парубкував, однак, як і більшість українців, повірив Президенту на слово, коли він, 30 травня 2015 року, вручаючи майбутньому губернатору Одещини паспорт із тризубом, зауважив:
– Михайло Саакашвілі – мій товариш зі студентських років. Я пам’ятаю його як вольову, рішучу людину і маю всі підстави довіряти йому!
Зауважу, довіра до Петра Олексійовича, всупереч дню нинішньому, тоді була такою неосяжною, що якби він витягнув із пронафталіненої шафи політичного небуття не лише свого студентського друга Мішу, а дідька лисого із болота і сказав: «Я довіряю йому!», ми б теж прийняли його, як прийняли Саакашвілі. Зрештою, як казав герой комедії Гайдая «Іван Васильович змінює професію», цар знає, що робить!
Словом, як тра’ – то тра’!
Думаю, якщо аж тепер – через два роки, виявилося, що Михайлу Николозовичу вручили паспорт незаконно, бо проти нього, бачите, в Грузії було порушено на той момент кримінальну справу (дивно було б, якби опонент Саакашвілі – акціонер «Газпрому» Бдзіна Іванішвілі не зробив би цього!), то чому б самому Петру Олексійовичу, як два роки тому, знову не вийти до народу і чесно сказати:
– Вибачте, люди добрі, лихий поплутав! Каюсь! Довірився «своїй» міграційній службі, з якої тепер – сім шкур спущу!
Та от що дивно, чомусь не тріщить «шкура» в чиновників Держміграцслужби, не летять голови її очільників за допущену два роки тому промашку! Тому, добре знаючи принципи, які панують сьогодні в українському істеблішменті і які мало чим відрізняються від тих, що панували за часів Януковича, чомусь вірю словам, які сказав Саакашвілі в інтерв’ю по телефону «Українській правді» зі Сполучених Штатів, де застав його неприємний сюрприз від друга юності:
– У мене була двогодинна зустріч із Порошенком в березні цього року – на Мальті. Це було дві години погроз і шантажу з його боку. З того часу я став стикатися з різними проблемами, – розповів він.
За словами Саакашвілі, Порошенко сам запропонував йому зустрітися.
– Він мені говорив, що я повинен зупинитися, перестати критикувати, як він говорив, розгойдувати Україну, виконувати план Путіна... На що я розсміявся йому в обличчя. Я йому сказав, що «план Путіна» – це те, що він робить. Тому, що він встановив стратегічний альянс з Ахметовим, тримає в парламенті Хомутинника та інших бариг, і з ними домовляється. Я вважаю, що це – «план Путіна» набагато більше, ніж те, що я роблю», – зазначив Саакашвілі.
Також екс-губернатор заявив, що Порошенко, в разі, якщо він «заспокоїться», обіцяв йому на наступних парламентських виборах фракцію в парламенті і «свою маленьку нішу в українській політиці».
Та чи то обіцяна Порошенком ніша в українській політиці видалася Саакашвілі надто маленькою, чи він і справді не визнає компромісів у політиці, навіть, якщо йдеться про компроміс із колишнім однокурсником і другом, у результаті, як любив повторювати Леонід Кравчук, маємо те, що маємо...
А маємо, як сказав би незабутній Іван Плющ – «конхвуз»! Особливо, коли взяти до уваги той факт, що деякі з прибалтійських країн – Литва, Латвія – наші найщиріші друзі на міжнародній арені, вустами своїх дипломатів і високопосадовців запропонували Міхо громадянство, позаяк, на відміну від України, не вірять у кримінальне минуле «гарячого» грузина. До речі, як свідчить Інтернет, знаєте, що прокуратура Грузії інкримінує Саакашвілі? Розтрату державних коштів у сумі 505 євро, витрачених на купівлю вінка, яку офіційна грузинська делегація поклала на могилу чеського президента Вацлава Гавела! Точнісінько так, як колись прокуратура «Януковича» інкримінувала нинішньому Генеральному прокурору України Юрію Луценку квіти, куплені для вшанування ветеранів МВС.
Не в’яжуться кінці з кінцями і стосовно «міграційної» анкети, нібито заповненої Саакашвілі, в якій і знайшлися неточності, що послужили приводом для позбавлення його українського громадянства.
– Я – в шоці! Щойно подивився копію анкети, яку з подачі Адміністрації Президента опублікував депутат від БПП «Солідарність» Володимир Ар’єв. Із повною достовірністю стверджую: це не мій підпис і не мною заповнена анкета. Я вимагаю негайної графологічної експертизи, – зауважив Саакашвілі.
То питається в задачі: чого поспішати? Чи не варто було дочекатися, поки Мішіко повернувся б із Штатів? Зробити справу по-людськи: запросити його на засідання Міграційного комітету, все з’ясувати в його присутності, сім разів, як то кажуть, відміряти, перш ніж відрізати Саакашвілі від української громади? Господи! Ну не тепер, то в четвер відібрали б у Николозовича паспорта із тризубом, а не ось так – поспіхом, «по-сталінськи», позбавляючи людину змоги повернутися в Україну, щоб дати пояснення.
А пояснення мусять бути. І вони – будуть. Якщо не в Україні, то в Європейському суді з прав людини, куди планує звернутися екс-українець Саакашвілі. А Брюссель – не Київ, де ще й досі вважають, що громадянство, це, як членство в партії: хочу – дав, хочу – забрав! Бо ГРОМАДЯНСТВО, згідно з Конституцією, це – стійкий правовий зв’язок особи з українською державою, а не зі сватом, братом чи другом студентських років!
Gismeteo 
