Надрукувати
Категорія: Політика
Перегляди: 727

У кожній країні свої нюанси судочинства. Кожна держава має свою специфіку взаємодії між третьою — суддівською та четвертою — мас-медійною гілками влади. Згадуєте, до прикладу, американські фільми чи новини з суду Сполучених Штатів? Там немає фотографій чи зйомок процесу — лише малюнки. В США досі дозволено лише робити портрети «художнім штибом», а не знімкувати. Або нідерландське судочинство. Відразу пригадується Гліб Жеглов і Володя Шарапов, коли Висоцький сховав кримінальну справу, що необачно забув на столі Конкін. У Голландії  суддівські матеріали не ховають до сейфу, вони відкрито лежать на спеціальних стелажах у судових фойє. Та й за розмірами судова документація кардинально відрізняється від української — все коротко, чітко та компактно. Про це розповіла помічник судді Апеляційного суду Хмельницької області Юлія Салдан, яка нещодавно виграла конкурс і в складі української делегації побувала на стажуванні в Нідерландах. До речі, за її словами, в кожному голландському суді є прес-кімната, в якій представники засобів масової інформації можуть отримати всі необхідні коментарі щодо резонансних (та й не дуже) справ. Ми про таке наразі лише мріємо, проте останнім часом ситуація у стосунках судді-преса, здається, зрушила з місця.

Апеляційний суд Хмельницької області провів круглий стіл «Суди та ЗМІ Хмельниччини в пошуках діалогу». Як наголосив на заході голова Апеляційного суду Анатолій Марцинкевич, у нас був «вакуум спілкування» між судами, ЗМІ та суспільством. Але нині часи змінилися, суспільство порушує перед судовою системою масу запитань, на які потрібно давати відповіді, до того ж випереджувати появу нових запитальних знаків. Тому Рада суддів України, Вища рада правосуддя і взяли курс на оперативне інформування населення, на те, аби між судами та громадою існував постійний партнерський неупереджений діалог. Між іншим, саме Хмельниччину можна вважити локомотивом у цьому процесі. Анатолій Марцинкевич та прес-секретар цього суду Наталя Совва, до речі, подільськовістянка, розпочали активну роботу над прозорістю третьої гілки влади. Новітній досвід роботи прес-служби нашого Апеляційного суду визнано прикладом для інших областей. Своїм рішенням Рада суддів рекомендує його   поширити  на всі області України. Започатковані телевізійні продукти та інші новації  суду стали  взірцем для висвітлення судейських питань у країні.  
Апеляційний суд області першим в Україні створив Судовий інфо-медіа центр. Він передбачає активну співпрацю з насичення інформаційного поля  усіма судами Хмельниччини, окрім того, до співпраці будуть залучені прокуратура, поліція, юстиція й адвокатура. Це означає, що всі сторони судочинства в перспективі мають бути об’єднані на базі однієї платформи, аби процеси стали прозорими та відкритими для суспільства. Ми, представники ЗМІ, можемо лише вітати таку ініціативу, бо часто-густо отримати якусь інформацію про суддівські перипетії — доволі складне завдання. Й сподіватимемося, що інфо-медіа центр наповнюватиме сайт не «внутрішньою інформацією» (кому яку грамоту дали), а суспільно важливими новинами для широкого використання.
Тому вкрай важливим було те, що на нинішній захід запросили прес-секретарів і суддів-спікерів з усієї області, аби донести до них просту та чітку думку: все має бути прозорим, громадськість повинна розуміти все в діяльності суддівської гілки влади. Бо, як усім очевидно, суспільна довіра до неї, як би це м’яко вимовити, не дуже висока. Особливо після оприлюднення гучних справ, де рішення суддів викликають, ще раз підбиратимемо слова, певну недовіру. До речі, зверніть увагу, можна прийняти тисячу справедливих рішень — ніхто й не помітить. А один — неправильний, з точки зору суспільства, вердикт, перекреслить цю тисячу й учергове підживить гасло: судді — корупціонери.
Разом з тим, наразі суддям досить непросто жити, якщо вести мову не про матеріальний бік справи, а робочий. Статистика, яку оприлюднили на круглому столі, засвідчила: кількість справ на Хмельниччині за перше півріччя поточного року зросла більш ніж на третину; натомість суддів стало удвічі менше. От і виявилося, що на одного суддю припадало 203 справи, а в торішньому січні-червні лише 73. Що казати, якщо лише кримінальних справ стало в півтора раза більше. Разом з тим, частина суддів «простоює», бо не має повноважень. Тобто,  зарплату вони отримують, а займатися роботою не можуть. Уявляєте?!
Нещодавно ТСН показало сюжет: дев’ять районів в Україні не мають жодного судді із повноваженнями. Складна суддівська реформа проходить в умовах фактично штучно створеного кадрового голоду в судах. Десь нардепи «гальмують» у цьому питанні, десь «правосуддя» не поспішає, але     Хмельниччину такі системні процеси торкнулись сповна. Анатолій Марцинкевич підкреслив, що парламент роками ігнорував законодавство й не призначав суддів. Тому нині критична ситуація із суддівським корпусом склалася на Старосинявщині. Із серпня криза докотиться до Летичівщини, Теофіпольського та Новоушицького районів. Не буде кому розглядати справи! Навіть банальне розлучення вкрай важко буде здійснити, бо судді не матимуть повноважень.
Коли наведуть лад? Керівник Апеляційного суду зазначив, що «дуже орієнтовно, дай Боже, наступної весни» буде вирішене це питання.   Сподіватимемося, що принаймні з інформацією з судів не матимемо проблем, коли запрацює інфо-медіа центр.