Рік тому близький до Президента Порошенка голова НКРЕКП Дмитро Вовк звіщував, що тарифи на електроенергію зростуть на 10 відсотків. Ці кошти, мовляв, по суті, компенсанція інвесторам, які придбали активи енергетичних підприємств держави. Хто сплачуватиме? Звісно ж, держава. А точніше, державне підприємство «Енергоринок», яке і розподіляє кошти між виробниками електроенергії. Зрозуміло, що ці фінанси напряму залежать від встановленої собівартості виробленої електроенергії. А, щоб компенсувати інвесторам їх вкладення, тобто законно сплатити відсотки, доведеться збільшити саму собівартість електроенергії.

Головне ж питання в тому, наскільки зросте ціна за надані споживачу послуги. Безсумнівно, це залежить від того, яка модель регульованої бази інвестованого капіталу буде взята на озброєння. Іншими словами, про який саме відсоток домовляться держава та інвестор.
Депутат Верховної Ради України Вікторія Войціцька вважає, що НКРЕКП планує закласти в так звану регульовану базу інвестованого капіталу для обленерго на рівні 12,5 відсотка річних на нову базу (йдеться про інвестиції в нові активи) і так само 12,5 річних дохідності на стару базу (наявні активи компанії).
Цифра 12,5 відсотка — зависока, нічим не обгрунтована і доволі цинічна, підкреслює нардеп. Вона переконана: «Ось така суть стимулюючого регулювання за українською версією — стабільно повертати друзям Президента величезні відсотки від новооціненої регуляторної бази. Це просто чергова бізнес-схема від Президента під вивіскою «справедлива ринкова переоцінка», що є напряму кешом власникам обленерго. Із такими грабіжницькими рішеннями кожен з нас буде платити в рази вищі ціни за електроенергію, тепло, воду, а потім і газ. Вчорашні тарифи, даруйте, були квіточками або ж подачкою з барського столу. От тепер будуть справжні ягідки — додаткові десятки мільярдів гривень ляжуть у кишені друзів Президента».
 А втім, щоб довідатися, про яких саме любих друзів гаранта Конституції говорить народний депутат, варто порушити питання у такому форматі, а саме: кому в Україні-неньці належать обленерго?
Відповідь на це сокровенне питання не знають хіба що білі ведмеді Арктики, які не платять за світло. Так-ось повторимо банальну і дику істину: всю енергетику держави прибрали і тримають мертвою хваткою п’ять вітчизняних олігархів та одна російська компанія, а саме VS Energу, яка є лідером за кількістю активів, будучи власником майже третини українських обленерго. Цим капіталом, зокрема, володіють російські бізнесмени на чолі з Михайлом Спектором. До цієї групи входять також Євген Гінер, Михайло Воєводін і колишній віце-спікер Держдуми РФ Олександр Бабаков, до речі, той самий одіозний політик, який голосував за анексію Криму.
Як бачимо, саме росіяни-загарбники володіють стратегічними галузями України. Та чому тут дивуватися! Ось і наш Президент не відстає від варягів і є успішним солодкошоколадним королем у ненависній йому Росії. Словом, ситуація... без слів.
Решту ж енергетичного пирога України прихватизували Рінат Ахметов, Ігор Коломойський, Юрій Бойко, Ігор Суркіс і Костянтин Григоришин.
Подейкують, приміром, що Рінат Ахметов на аукціоні вже облюбував собі Дніпрообленерго і це, безперечно, не єдиний лот, який зацікавив найзаможнішого «українця».
Хто ж прихопить решту підприємств обленерго — спрогнозувати важко. Тут, як мовиться, бабця надвоє ворожила: або ж прихоплять свої доморощені олігархи, або ж навіть варяги з держави-агресора, звісно, втілюючи це під ширмою якоїсь європейської компанії. Спробуй тут розібратися: хто є хто? Хоча це вже компетенція оперативних служб СБУ України та поліції. Адже на кону, погодьтеся, стоїть енергетична незалежність держави. А вона, як відомо, є фундаментом і самостійності, і суверенності.
Та як би тут не розвивалися події, 12,5 відсотка річних від вкладених в обленерго коштів уже чекають на нових господарів. Ця оборудка і злодійська схема з метою, як вкотре нагріти український народ, звісна річ, погоджена і схвалена на найвищому державному рівні.
Тому і потенційні інвестори, і ми всі, тобто пересічні громадяни, маленькі українці повинні готувати свої кишені. Однак з тією різницею, що загребущі олігархи для того, щоб ще тугіше набити їх нашими грошима, а ми для того, щоб звести кінці з кінцями і розрахуватися за золоту електроенергію, якої Україна, як відомо, виробляє вдосталь і за дуже помірною, Божою собівартістю.
Мабуть, якби можна було приватизувати повітря, яке є над Україною і яким ми дихаємо, олігархи і тут би перекрили нам усім доступ до нього. Бо їх неприродна, збочена ненаситність і зажерливість лякають уже весь цивілізований світ. А ми, даруйте, цих «українців», сумирно терпимо, ніби нам щось пороблено. Хоча, як відомо, історія повторюється. Проте дуже жаль, що такі «українці», як Коломойський, Ахметов, Боголюбов, Пінчук, Суркіс і ще добра сотня їх, забувають оте неспростовне і закономірне: уроки історії якраз полягають у тому, що люди не роблять з історії жодних уроків.