Шановна редакціє! Я вже 70 літ передплачую улюблену тисячами краян нашу обласну газету, багато років є її дописувачем. Але нині хочу висловити своє бачення великої брехливої агітації населення стосовно ринку землі.
Останнім часом у засобах масової інформації тільки й мови, що про «райське житя» селянина після того, як буде запроваджений ринок землі, а по суті — її цинічний продаж. Таких обіцяльників розвелося, хоч греблю гати. Серед них і ті, що ще донедавна ніби щиросердно підтримували мораторій на продаж. Та, схоже, вже перефарбувалися.
Люди! Земля України — це багатство нашого народу! Її продаж, без перебільшення, є найтяжчим злочином, а покращення нашого з вами добробуту після такого радикального кроку — нічим непідкріплений міф. Краще стане хіба що владним кланам, олігархам, монополістам. Скупивши за безцінь родючі лани, вони вкотре у сотні разів примножать свої статки.
Погодьтеся, підтримувати цю безглузду ідею, до якої нас штовхають, як у прірву, чи не щомиті, можуть лише ті, хто й дня не працював біля землі, не знає істинної ціни хліборобській праці, а наділ отримав хіба що у спадок. Справжньому ж селянинові від однієї думки про таке волосся дибки стає.
На мою долю випало захищати рідну землю від фашистів. Пройшов той смертельний вихор аж до Ельби, де в 1945 році ми зустрічалися з американськими військами. Хіба міг я тоді бодай уявити, що через роки новоявлені олігархи й можновладці поставлять собі за мету так плюнути в душі загиблим і живим її захисникам?
Безперечно, уряд та Верховна Рада таки можуть, всупереч усьому святому, прийняти відповідні рішення. Та будемо сподіватися, що до цього не дійде. Все-таки варто спитати згоди у людей, тому що за Конституцією України влада належить народу! Але й ілюзіями тішитися не доводиться, бо, як писала видатна поетеса Леся Українка «...І здається, що довіку все така неправда буде».
Gismeteo 
