У квітні кілька районів Хмельниччини першими отримали керівників державних адміністрацій. Серед новопризначених голів — Олександр НАГУРНИЙ. Йому довірили Полонський район. До речі, на сьогодні це наймолодший очільник держструктури в області. Йому лише двадцять дев’ять років.
— Олександре Олександровичу, не секрет, що Ви — не тутешній. І навіть родом не з Хмельниччини. Розкажіть, будь ласка, про себе та як сталося, що нині опинилися на Полонщині?
— Дійсно, я народився і виріс на Запоріжжі. Батько працював слюсарем, мати — швачкою. Школу закінчив із срібною медаллю, тож мрія навчатися у Київському національному авіаційному університеті стала реальністю. За зразкові успіхи став стипендіатом Президента України, Верховної Ради та Кабінету Міністрів. А вже на другому курсі мене обрали студентським ректором. Спільно з командою однодумців опікувався різними питаннями одного з найбільших навчальних закладів столиці: від проблем поселення, виплат стипендій, соціального захисту, дозвілля, до внутрішніх питань навчання у вузі. Це, по суті, був мій перший управлінський та адміністративний досвід. Після закінчення вишу вступив до аспірантури і вже у 27 років захистив кандидатську дисертацію. На сьогодні — кандидат технічних наук.
Свій організаторський досвід випробував під час підготовки країни до Євро-2012. Організовував молодіжні трудові загони для реконструкції НСК «Олімпійський» у Києві. Щодня сприяв працевлаштуванню від тисячі до двох тисяч молодих людей. Завдяки ефективній організації трудових ресурсів, об’єкт вдалося здати у строки. Тож згодом мене запросили працювати керівником Київського молодіжного центру праці. Це структура, яка займається працевлаштуванням молоді, організацією різноманітних виставок, проведенням конкурсів тощо. За два роки нам практично вдалося відкрити два десятки представництв у вищих навчальних закладах, які займалися питаннями реалізації державної молодіжної політики, в тому числі забезпечення молоді роботою, надання путівок на оздоровлення. На той час наша організація охоплювала понад триста тисяч молодих людей. Попри те, що ми надавали безкоштовні послуги, на своє утримання заробляли близько п’ятисот тисяч гривень на рік. За підбір та організацію кадрів нам платили компанії-роботодавці. Через конфлікт із міською організацією Партії регіонів та іншими можновладцями у 2013 році мене звільнили. Тодішня влада почала навіть переслідувати мене, та почалася Революція гідності. Саме в цей час разом із друзями, колегами брав активну участь у подіях на Майдані, відстоював право українців на незалежність та європейський шлях розвитку. Відтак, на початку березня минулого року потрапив на роботу в центральний виборчий штаб Блоку Петра Порошенка.
— Наскільки мені відомо, Ви брали участь у штабі цього блоку і на парламентських виборах.
— Так сталося, що після перемоги Петра Порошенка на президентських виборах, вже восени взяв участь у парламентських. На посаді заступника керівника виборчого штабу на 190 окрузі — Шепетівський, Славутський та Полонський райони — спільно з командою сприяв перемозі кандидата від пропрезидентського блоку Романа Мацоли. За цей час багато разів відвідував райони, у тому числі Полонщину. Тут знайшов немало однодумців, людей, які підтримують Президента. До речі, цей район найбільше дав голосів на його підтримку. Тому після виборів запросили на роботу на Полонщину. Вже тоді відчув, що можу внести свій вклад у розвиток району, вдихнути життя в об’єкти, які до нині були безперспективними, залучити інвестиції. Це унікальний край, із потужними ресурсами та багатою історією…
— Тож, по суті, певну інформацію про район Ви вже накопичили. Маєте пріоритети на сьогодні? На перспективу?
— Завдання номер один — забезпечити надходження до місцевої казни. Адже нині маємо понад п’ять мільйонів гривень дефіциту бюджету. Відтак активно почали працювати з підприємствами, виробниками щодо сплати всіх необхідних податків. До прикладу, на сьогодні вже є домовленість з керівництвом Понінківської картонно-паперової фабрики про те, що всі податки, які сплачуються до місцевого бюджету, залишатимуться на Полонщині. Знаємо, що були питання перереєстрації підприємства на Волині, частина податків мала осідати там. Нині ми радикально змінили цю позицію. Крім того, вдалося домовитися з керівництвом фабрики про збільшення найближчим часом робочих місць. Отже додатково працевлаштуються триста чоловік, і загальний кадровий фонд становитиме 1100 осіб.
Намагаємося вирішити питання по гірничому комбінату. Нині він фактично зупинений. Певні особи доводять його до банкрутства. Тому докладатимемо всіх зусиль для пошуків нового інвестора, який зможе відродити підприємство, частково погасити заборгованість. Свого часу це було бюджетоутворююче підприємство району, забезпечувало роботою майже півтори сотні людей. Тому відновлення комбінату — дуже стратегічне питання.
Спільно з Полонською міською владою вже ведемо діалог з інвесторами щодо відновлення роботи фарфорового заводу. Сподіваємося частину виробництв, які, на жаль, через війну перестали функціонувати на сході країни, перевести та відновити тут. Мова йде про встановлення нової лінії з виробництва плитки. А це, знову ж таки, сотні робочих місць та мільйони гривень, сплачених до бюджетів. Крім того, підприємство має важливе історичне значення — саме завдяки йому Полонне отримало статус міста, у ньому трудилася не одна династія полончан. І слава про вироби, які тут виробляли, полинула далеко за межі України. Тому й надто важливо її повернути.
Готуємо інформацію обласній владі, народним депутатам про перспективність використання унікальних радонових вод, поклади яких є в Полонному. Просимо сприяння у пошуках інвестора для будівництва санаторію.
Як керівник райдержадміністрації, докладатиму всіх зусиль, щоб нові інвестори, які будуть до нас приходити, не відчували жодних перепон для впровадження інвестиційних проектів. Це стосуватиметься і виділення землі, і оформлення документів тощо.
Ще одним дуже важливим джерелом наповнення бюджету є землі резерву. Їх в районі більше тисячі двісті гектарів. Орендарі, які роками обробляли її, сплачували один-півтора відсотка податків. Вони фактично обкрадали державу. Тому, спільно з прокуратурою ми подали позов, розриваємо угоди та укладатимемо нові під чотири-п’ять відсотків. Попередньо підрахували, що це дасть можливість додатково поповнити районну казну на мільйон гривень. А, можливо, й більше.
— Попри наповнення бюджету, актуальним питанням сьогодення залишається економія коштів. Отож, мова йде про оптимізацію, ущільнення…
— Справді, ми вже підрахували, що деякі витрати на державницький апарат справді можна скоротити. Перше, що плануємо зробити, — максимально зменшити залежність від тепломережі у Полонному. Бо маємо нині надзвичайно дорогу гігакалорію, вартістю більше двох тисяч гривень. А на твердому паливі можемо скоротити витрати вдвічі. Відтак хочемо у будівлях всіх державних органів влади встановити твердопаливні котли. Це дасть можливість зекономити мільйони гривень із районного бюджету. Тому двері райдержадміністрації відкриті для інвесторів, які вклали б кошти у цей проект. Натомість ми сприятимемо розширенню їх ринку послуг.
Оптимізація кількості чиновників торкнеться як мінімум десяти-двадцяти відсотків від загальної їх чисельності. Кадрову політику спрямуємо на залучення молодих, талановитих та ініціативних людей. У районі є такий потенціал.
Щодо перспектив в освітянських закладах, то найголовнішою проблемою є те, що донині з громадськістю ніхто не радився. Більшість рішень приймали на сесії райради під адміністративним тиском. Ми ж будемо зустрічатися з кожною громадою, керівниками, пояснювати ситуацію, обговорювати питання і спільно приймати рішення.
— Олександре Олександровичу, не останню роль у формуванні та реалізації першочергових завдань влади відіграє громадськість. Чи вдається налагодити з жителями району ефективну спів-працю?
— Я вже підписав рішення, яким голову громадської ради, представників інших громадських об’єднань включили до складу колегії райдержадміністрації, низку робочих груп, комісії та інші виконавчі органи, що забезпечують життєдіяльність району. Впевнений, така співпраця, з одного боку, забезпечить відкритість і прозорість у роботі влади, з іншого — дасть змогу врахувати думку небайдужих мешканців краю, їхні раціональні та влучні пропозиції. Є плідний діалог із представниками ГО «Майдан», об’єднанням «Самооборона» та іншими.
— На що найбільше нині нарікають люди?
— Дуже часто просять посприяти з розв’язанням особистих проблем, просять матеріальної підтримки. Але є й такі, які звертаються з питань роботи тієї чи іншої структури. Громадські організації вказують на недоліки кадрової політики. До прикладу, щодо незадовільної роботи районного управління соціального захисту. Наразі ми вжили необхідних заходів реагування. Хоча нам і не вдалося локалізувати проблему повністю — керівник замість своєї дружини «заховався» у декретну відпустку, нині цю структуру очолює достойна людина. Після кожного звернення чи претензії про незадовільну роботу чиновників, ми проводимо перевірки і детальний аналіз. Надалі будемо вживати адекватних заходів. Прикро, але через прогалини у законодавстві, часто не можемо, не маємо законних підстав для необхідних рішучих дій.
— Запорукою успіху діяльність влади є злагоджена діяльність усіх гілок влади. Вдається знаходити спільну мову з міським головою, очільником районної ради?
— На сьогодні склалася унікальна ситуація: і голова районної ради Ярослав Шпег, і міський голова Франц Скримський, і я маємо спільне бачення розвитку району і міста. Щодня зустрічаємося, радимося, плануємо подальшу роботу. Можна сказати, що кожен робочий день починаємо і завершуємо разом. Приміром, о сьомій ранку часто об’їжджаємо території, дивимося на роботу дорожників, інших комунальних служб, фіксуємо сміттєзвалища тощо. Дивимося, на що необхідно звернути увагу. Саме тому я впевнений, що наша подальша робота буде ефективною та плідною.
За досить короткий час на посаді Олександр Нагурний вже побував на основних підприємствах краю, особисто познайомився з трудовими колективами багатьох закладів, установ, організацій. Започаткував зустрічі з територіальними громадами, аби краще розуміти їхні потреби та дослухатися до слушних пропозицій. Адже не за горами територіальна реформа, і думка людей дуже важлива, вважає молодий керівник. Не залишаються поза його увагою і сім’ї загиблих та поранених бійців АТО, вимушених переселенців…
Словом, початок зроблено. Є бажання працювати, є чимало планів. Тож мудрості і терпіння Вам, Олександре Олександровичу, натхнення та вірних, надійних однодумців на шляху до розбудови заможної України.
Gismeteo 
