Коли людина патякає щось недоладне, недоречне, то в народі кажуть: вискочив як Пилип з конопель. Днями таку дурну вихватку зробив на телебаченні міністр соціальної політики України Андрій Рева,  колишній армійський замполіт, а нині один з батьків майбутньої драконівської пенсійної реформи. Він бовкнув  буквально таке: «Українці витрачають на харчові продукти 50 відсотків своїх доходів, а німці лише 14, це тому, що німці їдять менше,  ніж українці».

Спочатку було слово — гласить Біблія. Нехтування цією істиною, як показує життя, приводить до непоправних утрат, бо хто знає, якби в Україні всюди пам’ятали цю істину, то, може, не скидалися б ми тепер усім миром на бронежилети для наших захисників на сході. Бо коли бронежилети захищають тіло, то СЛОВО, у тому числі газетне, друковане, береже душу. І дуже приємно, що на Хмельниччині, зокрема депутати Ярмолинецької районної ради, це добре розуміють.

У кожній країні свої нюанси судочинства. Кожна держава має свою специфіку взаємодії між третьою — суддівською та четвертою — мас-медійною гілками влади. Згадуєте, до прикладу, американські фільми чи новини з суду Сполучених Штатів? Там немає фотографій чи зйомок процесу — лише малюнки. В США досі дозволено лише робити портрети «художнім штибом», а не знімкувати. Або нідерландське судочинство. Відразу пригадується Гліб Жеглов і Володя Шарапов, коли Висоцький сховав кримінальну справу, що необачно забув на столі Конкін. У Голландії  суддівські матеріали не ховають до сейфу, вони відкрито лежать на спеціальних стелажах у судових фойє. Та й за розмірами судова документація кардинально відрізняється від української — все коротко, чітко та компактно. Про це розповіла помічник судді Апеляційного суду Хмельницької області Юлія Салдан, яка нещодавно виграла конкурс і в складі української делегації побувала на стажуванні в Нідерландах. До речі, за її словами, в кожному голландському суді є прес-кімната, в якій представники засобів масової інформації можуть отримати всі необхідні коментарі щодо резонансних (та й не дуже) справ. Ми про таке наразі лише мріємо, проте останнім часом ситуація у стосунках судді-преса, здається, зрушила з місця.

Нещодавно   на засіданні оргкомітету   в Старосинявській селищній раді, яке провів голова об’єднаної територіальної громади Віталій Едуардович Здебський, обговорювали план проведення заходів, присвячених 26-й річниці Незалежності України.

Ризикую видатись святотатцем, але скажу:  іноді складається враження, що  деякі  наші політики й можновладці український герб сприймають у вигляді таких собі «грабель» із трьома зубцями, на які можна наступати скільки завгодно і де завгодно! Не біда, якби від того  наступання голівонька  «бо-бо» тільки в чиновників, і не страждав при цьому імідж держави й самих українців. Маю на увазі інцидент із позбавленням українського громадянства Міхо Саакашвілі, про який на минулім тижні не говорив хіба що німий. (Посвячені в «конфлікт» подейкують, що цей жест української влади, зроблений напередодні свята Рівноапостольного князя Володимира, Володимир Володимирович Путін, ну, той самий, що – «Красное солнышко», сприйняв як «подарунок на іменини» від  київської «хунти», позаяк екс-президент Грузії вже десять років очолює список  особистих ворогів господаря Кремля).