Фантазією на тему: «Економічний прорив» видається Стратегічний план реформ до 2020 року, який презентував минулого тижня уряд. «Ми змінюємо модель розвитку економіки…» — заявив перший віце-прем’єр Степан Кубів і пояснив, що ключовими приорітетами нової економічної політики стануть розвиток переробних галузей, інноваційних підприємств з використанням високих технологій, загальна модернізація економіки, нарощування товарного експорту — як на ринок Євросоюзу, так і на традиційні для України ринки Африки й Азії. Заявлено і про те, що до 2020 року кількість українців, зайнятих на переробних підприємствах, повинна зрости до 2,3 мільйона (нині 1,3 мільйона). Організація технопарків, підтримка науковців, впровадження своїх технологій за рахунок залучення інвестицій… Уявляєте, що вже за якихось три роки українська економіка сягне неймовірних висот і ми будемо, як кажуть, у повному шоколаді. А те, що торік експорт української продукції скоротився на 6 відсотків і ми втратили мільярди доларів США, байдуже. Бо вже через три роки частка промислових товарів у структурі українського експорту має скласти 75-80 відсотків, а обсяг інвестицій сягне  до 8 мільярдів доларів. «Наша мета — збільшити ВВП на душу населення з нинішніх 2 тисяч доларів до 5 тисяч доларів впродовж трьох років», — підкреслив перший  віце-прем’єр.
Відверто кажучи, дуже-дуже хочеться, аби ці досить амбітні плани не були лише фантазією, щоб у міністерських кабінетах і справді бачили реальне підґрунтя для таких масштабних перетворень. Бо, судячи з долі підприємств нашої Хмельниччини, які після знищення так і не вдалося реанімувати, важко повірити, що у новоствореному мільйоні робочих місць частка припаде і на нашу область.

Бюджетником бути нині вигідно та зручно. Держава, встановивши мінімальну зарплатню на рівні 3200 гривень, не забула подбати про виділення коштів на виплати вчителям-лікарям тощо. В області провели всі необхідні розрахунки та вже виплатили аванс цим категоріям подолян, спираючись на нові розрахунки. Скорочень, переведень на неповну робочу ставку практично не зафіксовано, за окремими винятками. Скажімо, дещо незрозумілою є ситуація у сфері культури на Шепетівщині, але, здається, лад і там наведуть.
Виконання вимог законодавства щодо виплат на мінімальному рівні — найважливіше питання, що розглядалося на розширеному засіданні колегії облдержадміністрації. Як вже мовлено, в бюджетній сфері все гаразд. А ось як бути бізнесу, дрібному підприємництву, тобто іншій частині населення, яка не сидить на грошових потоках, що течуть повноводною рікою з Києва, не обговорювали. Це чомусь поза увагою обласної влади, яка мала б дбати про всіх громадян краю. До цього ще повернемося, а поки щиро порадіємо за наших освітян та інших бюджетників.

Систему влади, збудовану в Україні за 25 років, Порошенко, ідучи на вибори, пообіцяв зруйнувати. І майже за три роки нічого так і не зробив, аби хоч трохи покращити життя простого українця. Олігархічна система влади, яку почав будувати ще Кучма, а продовжив Янукович, процвітає і нині. Ті, хто при Кучмі починав пробиратися у вищі ешелони влади і кого підгодовував Янукович, чудово влаштувалися при Порошенкові.

Незадовго до новорічно-різдвяних свят нетішинський міський голова Олександр Супрунюк вполював чергову «відьму». Цього разу в її ролі виявився активіст ГО «Нетішинська самооборона» Сергій Почебула.

Герої фільму Ельдара Рязанова «Зигзаг удачі» — працівники фотоательє «Ластівка» — придумали геніальний хід: у період новорічних свят, коли людям, зайнятим споживанням олів’є і холодцю, не до знімків на різні документи, вони, щоб не допустити падіння виробництва в січневий «штиль», стали фотографувати одне одного і членів своїх сімей.