Здавна ж відомо, що фельдшер на селі — людина велика й перша. Воно й зрозуміло, бо здоров’я, як казали древні, це ще не все, але все без здоров’я — ніщо. Саме такою великою людиною у Сергіївці, яка ввійшла до Наркевицької об’єднаної територіальної громади і є Вікторія Андрощук. Голова громади Любов Гула розповідає про справи, які вже реалізовані, і які, даруйте, зайняли чергу на втілення в життя.
— Писати і знімати є і кого, і що. Але, вельми прошу, насамперед розкажіть у «Подільських вістях» про нашого фельдшера Вікторію.
Вже тут, на місці, ми побачили колоритну картину: тендітне дівча, як ми зрозуміли, тутешній фельдшер Вікторія... подавала цеглини, розчин, словом, всіляко підсобляла Івану Сікорчуку.
Чоловік неквапом викладав чималу грубку-піч, яка невдовзі обігріватиме приміщення. Пічник працює на тутешньому Наркевицькому цукровому заводі, але за проханням Любові Гули згодився на цю важливу справу. Хоча нині, коли газовий зашморг душить в Україні все суще, замовлень у пічника на грубки, хоч відбавляй.
А втім, головна родзиночка цієї життєвої композиції в тому, що Вікторію одразу ж після закінчення Хмельницького медичного коледжу і по нині просять прийняти ФАП у рідних Юхимівцях, де проживає 1200 чоловік і серед них її батьки. Більше того, місцева «лікарня» тут, наче писанка, її не порівняти з приміщенням у Сергіївці.
— Як же я залишу своїх 268 чоловік? Усі мені, як рідні. Прикипіла до них серцем і душею, а вони до мене так само. А ФАП ми відбудуємо, не гірший буде, ніж в Юхимівцях.
До речі, саме з них щодня на велосипеді, а то й пішки добирається вірна служителька справі Гіппократа у Сергіївку. Якщо негода — залишається на ночівлю у родичів. А нещодавно дівчина знайшла свою долю саме в Сергіївці та побралася із Іваном — офіцером МНС. Розповідає, що його теж інколи залучає до сільської толоки, мається на увазі, ремонту тутешнього медпункту.