Початок жовтня – то золотий падолист, завершення майже всіх сільськогосподарських робіт і свято, що стосується кожного, – День учителя. Цього дня линуть вітання на адресу стареньких учителів, які перебувають на заслуженому відпочинку і зовсім юних, які вперше переступили поріг закладів освіти на правах учителя.
Сьогодні, у переддень вчительського свята,   хочу розповісти про династію… вчителів-математиків, яку започаткували дві сестри – Євгена і Галина Сосновські. Ніхто в їхній родині раніше не обирав саме цю професію.

Першою після закінчення у селі Кременчуки Красилівського району, середньої школи, покинула родинне гніздечко Євгена. Вона вступила до Кам’янець-Подільського педагогічного інституту і обрала фах математика. Слідом за нею студенткою того ж вузу стала й Галина. Незабаром обоє отримали дипломи і стали вчителями математики.
І так вже трапилось, що старша сестра Євгена Йосипівна зустріла на життєвому шляху свою долю, покохала хлопця, який став їй добрим чоловіком і мудрим батьком їхньої доньки Любові, а за фахом Володимир Дорофійович Нагорний був… математиком.
Понад 40 років віддало подружжя Кременчуківській загальноосвітній школі, де Володимир Дорофійович довгий час був директором школи, а його дружина не одному поколінню учнів прищеплювали любов до точної науки – математики, проводила уроки, факультативні заняття. Чимало з них обрали в майбутньому професії, які були пов’язані з математикою.
Працювали старанно, з повною самовіддачею. Високою оцінкою їхньої праці стали звання «Старший вчитель» та «Вчитель-методист».
І, напевно, подружжя було так захоплене своєю улюбленою роботою, улюбленим предметом, що обоє й не помітили, як підросла їхня донька Люба і… також вирішила стати математиком. Вона вступила до Тернопільського педагогічного інституту, там знайшла свою долю, математика Андрія. Зараз Любов Володимирівна Фігурська – кандидат педагогічних наук, викладач математики в технічному коледжі Тернопільського національного технічного університету ім. Івана Палія. У їхній  сім’ї підростають дві донечки і синочок.
Сестра Євгени Йосипівни – Галина Йосипівна – 30 років працювала інспектором відділу освіти, досконало знала все, що стосується шкільного життя, внесла чималий особистий внесок у розвиток освіти району. Вона – відмінник освіти України.
По маминій стежині пішла її донька Тетяна, яка, після закінчення педагогічного вузу стала викладати математику в Чепелівській середній школі. Проте у Тетяні Володимирівні поєдналося дві, на перший погляд, несумісні риси, як кажуть,  фізика і лірика. З дитинства її полонив танець. Могла годинами дивитися по телевізору балет або виступ якогось танцювального колективу, а  на сцені в уяві бачила й себе. Та не стала артисткою, зате втілила свою мрію у танцювальному колективі «Мрія», який створила при Чепелівській середній школі, який  став гордістю не лише школи, а й Красилівського району.
Свого часу Тетяна Володимирівна вийшла заміж за гарного хлопця – Миколу Володимировича Тустановського, який за фахом… математик!
Династію математиків продовжив їхній син Олександр, який закінчив Тернопільський педагогічний інститут. Якийсь час він працював учителем  Слобідко-Красилівської школи, згодом переїхав у Тернопіль, де працює в поліції. Його дружина Надія, закінчивши педагогічний інститут, викладає математику в одній з тернопільських шкіл.
Засновники династії математиків уже перебувають на заслуженому відпочинку. Їхнє починання продовжують діти й онуки, які навчають точним наукам підростаючі покоління, прищеплюють учням любов до цих наук. Тож, перефразовуючи народну мудрість, можна впевнено стверджувати: вчительському роду – нема переводу. І ця мудрість якнайкраще характеризує цей великий і дружний рід.