Борис Михайлович Кушнір – людина на Хмельниччині відома. Та знають його земляки здебільшого як педагога, науковця, краєзнавця, журналіста і письменника (автор десяти книг). А про захоплення всього його 95-літнього життя – бджільництво — відають хіба що найближчі люди та друзі.

А ще колишні студенти, котрим на один із заліків у Кам’янець-Подільському педінституті Борис Михайлович звелів прийти з чайними ложечками і блюдечками. А сам приніс до аудиторії кілька трилітрових банок меду зі своєї пасіки. І почався залік! Хто меду скуштував – той і залік склав. Саме у такий спосіб він намагався прилучити майбутніх педагогів до пасічникування. І хоч Борис Михайлович пізніше не цікавився, чи завів хтось із його медових «заліковців» собі бджіл, та впевнений, що до праці пасічників вони й нині ставляться з повагою.
— А коли Ви, Борисе Михайловичу, почали пасічникувати?
— А скільки себе пам’ятаю – стільки і маю справу з бджолами. Мене батько ще в ранньому дитинстві у канадському Монреалі з бджолами зазнайомив (про долю його батьків «ПВ» свого часу розповідали на своїх сторінках). От з того часу й пасічникую…
За таку відданість бджільництву редколегія журналу «Пасічник» цього року присудила Борису Михайловичу Кушніру Всеукраїнську відзнаку імені Костя Місевича «За подвижництво у бджільництві». А засновник журналу Олексій Горелік вручив почесний диплом лауреатові у селі Станіславівка, що на Кам’янеччині, на родинному обійсті Кушнірів, де й нині стоїть сімейна пасіка. А ще передав Борисові Михаловичу пасічницьку куртку та «вічний» димар.
Борис Кушнір — четвертий лауреат почесної відзнаки, яка названа на честь іншого видатного нашого земляка Костя Місевича – члена Центральної Ради, бандуриста і пасічника-новатора, котрий поклав своє життя у боротьбі за волю України. У 2014 році відзнаку отримали Юрій Вальчук із Хмельницького та Артем Майстерчук з Черкащини за впровадження на своїх пасіках методу штучного запліднення маток. Минулого року лауреатом став Петро Балаш із Ніжина Чернігівської області, котрий доклав чимало зусиль для створення у школах свого міста навчальних пасік, на яких учні нині мають змогу отримати початкові знання з бджільництва.