У Новоушицькому районі Олександр Гелеватий – відома і  шанована людина. Земляки цінують його за безмежну й віддану любов до малої батьківщини, чарівної наддністрянської природи, за невтомну багаторічну працю та чудові вірші, які народжуються завдяки цій любові.

Понад тридцять років Олександр Іванович трудився у Новоушицькому держлісгоспі. Нині – на пенсії, але улюблену справу – вирощування високотехнологічного посадкового матеріалу декоративних порід, якій  присвятив усе своє життя, не залишає. Він продовжує активно експериментувати, досліджувати, селекціонувати в домашніх умовах. У цьому йому допомагає син Сергій, якому  батько передав свої знання і вміння.
До нього часто приїздять садівники-любителі за порадою чи консультацією. Й Олександр Іванович, щедра душею людина, охоче ділиться набутим  багажем   досвіду. Він розказує й показує, як щеплювати дерева, як садити кущі, елітні  рослини, квіти  і як доглядати за ними.  За останні роки Олександр Іванович організував щеплення сосни і передав селекційні відбори у місцевий декоративний розсадник, яким тепер опікується  його колега Валерій Арнольдович Комарніцький.
Аби збагнути всю премудрість науки спілкування із природою, до Олександра Гелеватого часто звертається за порадою директор Новоушицького держлісгоспу Петро Стецюк. Бо хто ще у нашому краї  вміє творити такі чудеса:   адже щеплена Олександром Івановичем сосна є унікальною не лише для декоративних розсадників Хмельниччини, а й для всієї України.
– Вільного часу, – розповідає пан Олександр, – у мене майже немає. До того ж, останнім часом захопився ще й проблемами горіхівництва. Вважаю, що сортові фундуки, які щеплені на деревидній ліщині, – дуже перспективна справа.
Маючи неабиякий досвід у щепленні майже сотні видів листяних і шпилькових порід, він разом із місцевими ентузіастами розсадницької справи Сергієм Храновським, Василем Максимчуком, Олександром Кравчуком сподівається відпрацювати прості і надійні технології щодо інших культур. Для цього збирає колекції для маточних насаджень, вирощує підщепи деревовидної ліщини, часто спілкується з науковцями і виробниками України та Молдови, відвідує кращі плантації низькорослих, швидкоплідних горіхів. Також Олександр Гелеватий вболіває та надає посильну допомогу в питаннях благоустрою рідного селища. Зокрема, доглядає за зеленими насадженнями у центральній районній лікарні та алеях Нової Ушиці.
 А ще перелік захоплень Олександра Івановича доповнює бджолярство. Доглядати і спостерігати за диво-комахами, збирати запашний мед – це у нього від предків, які ще позаминулого століття займалися розведенням бджолиних сімей. Він знає усі тонкощі цієї делікатної й унікальної справи, спілкується з багатьма бджолярами з України, Ізраїлю, Італії.
Олександр Іванович ґрунтовно вивчає історію рідного краю. Його цікавить минуле рідної Новоушиччини. Може годинами розповідати про скельний монастир XII століття під селом Отроків, про неоціненну спадщину сіл Куражин, Песець і т. д.
Нині це раритетні пам’ятки, історичне та мистецьке значення яких важко переоцінити.
А коли випадає вільна хвилина, Олександр Гелеватий схиляється над аркушем і дає волю красномовному слову –  з-під його пера народжуються  щирі хвилюючі віршовані рядки. Його лірика – це задушевна розповідь про рідний край,  мальовниче Поділля,  працьовитих людей – особистостей з минулого і сьогодення, філософські роздуми про джерела духовності та моралі,  легенди сивої давнини.