Надрукувати
Категорія: Портрети
Перегляди: 1572

Словники іншомовних слів та тлумачний сучасної української мови трактують цей медичний термін як ослаблення або втрату пам’яті внаслідок різних причин. У житті цю хворобу називають ще склерозом. Як правило, носії такої недуги стають об’єктом жартів, а інколи — співчуття. Недарма, коли хтось щось забув чи не згадав, йому рекомендують їсти цукор, мед, інші солодощі. Кажуть, допомагає. У тому, що людину вражає амнезія — нічого дивного. Чудернацьким є лише те, що болячка ця може поцілити одночасно у кількох людей, а фантастикою — що вразити може цілу сім’ю і навіть депутатський корпус такого міста як Старокостянтинів.

Хоча, зазначимо, амнезія — склероз — хвороба не вірусна, не інфекційна. Вона, на щастя, не передається ні рукостисканням, ні чиханням. Однак із правил завжди є винятки. Так ось, ця підступна колька немилосердно поцілила у родину нинішнього голови ОДА О. О. Корнійчука. Позаяк ця «хвороба» передалася усьому депутатському корпусу Старокостянтинівської міської ради, оскільки його родичі були депутатами цієї ради. І сталося це 29 грудня 2014 року на 45 сесії міської ради шостого скликання. Саме тоді за виділення земельної ділянки у 924 м кв. (майже 10 соток) за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Софіївська, 36 (золоте місце), А. Ф. Корнійчук, бабусі О. О. Корнійчука, проголосували його дружина — Оксана Сергіївна Корнійчук, тодішній депутат міськради, керівник місцевого осередку партії «Удар», та рідна матір керманича області Людмила Іванівна Корнійчук, теж депутат цієї міськради, а до того ж — член земельної комісії, яка попередньо готувала та узгоджувала це земельне питання. І що тут такого дивного? — запитаєте ви. Адже перед Законом усі рівні й усі мають право на земельку!
Так воно, та — не зовсім так. Бо це рішення Старокостянтинівської міськради суперечить не лише моральним нормам, а й кримінальним. Адже ті злощасні 10 соток виділялися А. Ф. Корнійчук, коли вже жінка перебувала у царстві тіней один рік, шість місяців і 21 день! Іншими словами, на день сесії землевласниці не було серед живих. Вона померла 8 червня 2013 року і була похована на Старокостянтинівському цвинтарі, в секторі №1. Ось на що здатна підступна і лукава амнезія!
У моїй журналістській практиці подібний факт зустрічався 30 років тому. Це коли загробний подарунок — новенькі жигулі (на той час — чимала розкіш) — «отримав» фронтовик, який помер за три роки до цього. По яких небесах чи підземних печерах Аїда — бога царства померлих — мав кататися небіжчик, — я не знаю. Але те, що голова сільської ради, наділений повноваженнями нотаріуса, одразу ж від імені небіжчика подарував жигулика першому секретарю райкому компартії — факт цілком земний, реальний і далекий від усякої містики.
Не оминула сія гірка чаша, тобто безжалісна амнезія і О. О. Корнійчука. Бо він, відхрещуючись від цього факту, написав на сайті «Старокостянтинів небайдужий», що «...будучи депутатом Верховної Ради України, я був в опозиції до діючої тоді влади. Тому і я, і члени усієї моєї родини перебували під пильним оком усіх перевіряючих органів».
Нам важко судити наскільки те око підглядало та шкодило палким борцям із тодішнім злочинним режимом, але й тут відчувається дія проклятої амнезії. Бо, нагадаємо ще раз, що земелька для покійної виділялася 29 грудня 2014 року, тобто майже через рік після того, як Янукович і його посіпаки дременули в білокам’яну, а до влади прийшли інші політсили, в тому числі й представники «Удару». Так що цей страх Олександра Олександровича нічим іншим, як ознакою амнезії, теж не поясниш.
...Задля моралі наведу приклад з Олександром Македонським. Помираючи, він звелів покласти руки йому на грудях так, щоб їх було добре видно.
— Навіщо це вам? — запитали його.
— А щоб ви усі бачили, що на той світ я нічого з собою не взяв.
Мудро, чи не так?