Надрукувати
Категорія: Портрети
Перегляди: 1177

Коли Аня акапельно почала свою пісню “Розкажу про Україну”, зала миттєво затихла. Чисто й проникливо співала дівчинка, викликаючи щемку сльозу в присутніх. Тому  й оплески були щирими та вдячними. Аня співала на урочистих зборах з нагоди Міжнародного дня волонтера, який проводили у грудні минулого року рада обласної організації ветеранів. Там, до речі, й відзначили нагородою Аню Чернявську як кращого наймолодшого волонтера.

Дівчинці лише одинадцять, навчається вона в шостому класі школи рідного села Веснянка Старокостянтинівського району. Волонтером стала не випадково: разом з відомою землячкою, поетесою та телеведучою Оксаною Радушинською виступали з концертами у військовому  госпіталі перед пораненими учасниками АТО. А разом з учнями своєї школи відвідували підопічних Самчиківського будинку-інтернату для людей похилого віку. Аню вразило, з якою радістю і вдячністю отримували подарунки дідусі й бабусі, як захоплено дивилися їхні виступи. І відтоді дівчинка зрозуміла, що допомагати людям, які цього потребують, насправді важливо й природно. Це — як дихати, без чого не зможеш жити.
Аня в усьому старанна. Відмінниця у школі. Відмінно навчається й в іншій школі — музичній — по класу фортепіано, співає у хорі. Вона кожного дня їздить до Старокостянтинова на заняття. Це не так уже й  далеко від Веснянки, але, зауважте, коли Аня повертається додому, автобуса до села уже немає. Тому дівчинка від останньої зупинки міського автобуса іде до рідної домівки три кілометри пішки. У літню пору чимчикує сама, узимку зустрічають дорослі.
Занять практично не пропускає. Має мрію: стати вчителькою у музичній школі. Тому й наполеглива така. Приклад бере зі своєї викладачки по класу фортепіано Любові Григорівни Влазнєвої.
А ще Аня займається вокалом у гарнізонному Будинку офіцерів, беручи уроки в Сергія Скопа та Юрія Вилавського. У кожному концерті неодмінно бере участь. Останній відбувся буквально днями, приурочений святу весни.
Удома Аня — найперша мамина помічниця. Як каже сама мама, її гордість! Саме Аня щоранку перед уроками заводить до садочка молодшу трирічну сестричку Ангелінку. А потім і додому забирає. Нині батько Ані служить у зоні АТО, тож дівчинка дуже сумує за ним і хоче, щоб він швидше повернувся додому, щоб не було уже війни. Це ще одна її велика мрія.
Вона хоче співати пісень, аби розвеселити людей, підтримати їх. Її остання пісня, яку вона виконувала англійською мовою на творчому звіті їхньої музичної школи, називається “Тільки сльози”. Вона всім сподобалася. Не треба сваритися, не треба біди, не треба сліз — співає Аня услід за Емілі де Форест. З цією піснею Аня виступатиме на концерті європейських пісень, який зовсім скоро відбудеться у Старокостянти-
нові.
Із шкільних предметів у неї найулюбленіший — українська література. Зачитується  віршами Лесі Українки. Найулюбленіший вірш — “Мрія”. Ніжні, й водночас сильні рядки глибоко западають у душу, навчаючи дівчинку не просто мріяти, а вперто йти до своєї мрії. Мріє, не зрадь...