Надрукувати
Категорія: Портрети
Перегляди: 1052

Послухайте мене. Просто затримайтеся, зупиніться на хвилину-другу. Я знаю, ви  зайняті: поспішаєте на роботу, ведете дитину до школи, купуєте продукти. Покиньте усі справи, благаю. Прочитайте. Спробуйте пройнятися чужою бідою. Зрозуміти батьків, які останні сили віддають, аби врятувати свою дитину від страшної хвороби.
Наша газета вже писала про Алінку Мусій із села Гута-Чугорська, що у Кам’янець-Подільському районі (“ПВ” від 24  вересня 2015 року). Три роки  тому, коли дівчинці було лише шістнадцять, їй діагностували онкозахворювання: лімфогранульоматоз (лімфома Ходжкіна).

Тривале, нестерпно важке й  виснажливе лікування (хіміо- та променева терапія), на жаль, не дало довгожданого результату. Хвороба повернулася за кілька місяців: ранній рецидив. У Києві, в Охматдиті (інститут охорони матері та дитини) Алінці зроблена аутотрансплантація кісткового мозку. Мужньо переживши і це коло пекла, дівчинка з надією на краще повернулася  додому.
Та біда не полишила її родину. За кілька місяців симптоми хвороби повернулися. Знову поїхали до Києва, тепер уже почали шукати донора — серед рідних (використовувати чужого донора у нашій державі не дозволяє закон). Дякувати Богу, аналізи підтвердили, що донором може бути  батько. Одночасно почався пошук грошей. Вони були раді кожній копійці, яку  жертвували милосердні люди. Вони донині вдячні кожному, хто їм допомагав.
Здавалося, починається здорове життя. Усі сподівалися, що Алінка таки перемогла страшну  недугу. А за кілька місяців знову — жахливе розуміння, що хвороба не відступила.
Вони з мамою живуть зараз у Києві на найманій квартирі, яка обходиться їм сім тисяч гривень щомісяця (разом з комунальними). Лише на курс променевої терапії витратили 60 тисяч гривень. Але й ці суми надто дрібні у порівнянні з усіма витратами на лікування протягом тяжких трьох років. У родини Мусіїв, власне, ніколи й не було якихось статків. Хіба сяка-така худоба на обійсті. Тепер у них залишилася лише старенька хата на схилах Дністра.
Вони до нестями (як і ми своїх дітей) люблять свою донечку і за будь-яку ціну ладні її рятувати. І ось саме зараз, негайно, для лікування потрібен препарат адцетрис, одна ампула якого коштує
62 тисячі гривень. А їх потрібно, як мінімум,  три.
Зрозуміло, потрібні й інші ліки. Але де, скажіть, де, вкотре взяти їм таку суму?!?
Я благаю вас разом з ними: Д-о-п-о-м-о-ж-і-т-ь! Як ще можна просити?  Я знаю, вам самим не вистачає грошей: і на їжу, і на одяг, і на те ж лікування. Ви хочете поїхати десь відпочити, придбати нову сумку, приміром. Це природно, ми для того й живемо.
А Мусії живуть нині для того, щоб урятувати свою дитину.
Хто змилується, може переказати гроші — навіть кілька гривень! — на картковий рахунок у ПриватБанку: 5167987202596751. Отримувач: Мусій Ганна Володимирівна. Телефон матері: 098-594-50-46.