У кожного з нас  —  своя історія життя, вибору, долі. Хтось із дитинства обирає один шлях і прямує ним усе  життя, хтось повертає назад саме тієї миті, коли до омріяної мети залишається лише  кілька кроків. Хтось іде за мрією, а інший підлаштовується під реальність, для когось труднощі – це лише шанс, аби стати сильнішим та витривалішим, а дехто готовий зійти зі  шляху при перших тернових чагарниках. Кажуть, доля  всміхається тим, хто йде за мрією, долаючи  всі перешкоди.
 Саме про людину, яка живе в цілковитій гармонії серця та розуму,  не зраджує своїм мріям,  використовує усі шанси, які дарує життя, наша розповідь.

Іван Варава – двадцятирічний хмельничанин, котрий зачаровує своїм голосом та особливою харизмою.  Творчий юнак, окрім того, що обрав досить незвичну для сучасної молоді професію,  своїми манерами, порядністю нагадує лицарів з  середньовічного роману.
  З малих літ  Іванко  виявив хист до музики. Помітивши це, батьки, звісно ж, вирішили віддати його до музичної школи, аби розвивати ці здібності. Та для    гармонії тіла і душі батьки  спрямували Івана ще й на секцію плавання. Згодом саме музика посіла чи не найперше місце у житті хлопця. Старанно навчаючись у музичній школі, вже у дванадцять Іван Варава  написав першу авторську композицію. На відмінно закінчивши музичну школу, хлопець зрозумів, що без музики його життя не можна назвати повноцінним. Тому   створює разом з однодумцями  шкільний музичний гурт. Шалені емоції, хоч і невеликі, але сцени, власні прихильники, улюблена музика… Шкода, що тривало все це не так довго, адже закінчивши навчання в школі, кожен з учасників гурту обрав свій шлях у майбутнє. Місця  для музики там майже не було. Та й Іван зрозумів, що у сучасному світі потрібно знайти  більш  серйозне і прибуткове заняття.
  І юнак обрав авіацію. Успішно вступив до Національного авіаційного університету,  зупинивши свій вибір на факультеті транспортних  технологій,  на спеціальності – організація перевезень на повітряному транспорті.   На-
вчання посіло перше місце в житті хлопця,  тож на музику просто не вистачало часу. Проте творчу натуру не переінакшиш. І  хлопець знову вирішує зібрати гурт.
Тривалі пошуки справжніх музичних «діамантів» таки завершилися вдало. Він зумів знову знайти однодумців та повернути ноти  у своє життя. Університетський гурт користувався чималою популярністю. Згодом Іван вирішив спробувати себе у сольній кар`єрі та вийти на головну сцену країни, аби підкорити журі та глядачів  талант-шоу «Х-Фактор».  Надалі все в його руках! Віриться, що і з цього випробування Іван вийде переможцем, адже доля любить щирих, сміливих та мужніх.
 Найбільше дивує те, що хлопець не воліє відмовлятися від авіації. Так він обрав для себе непросту, але надзвичайно цікаву, чоловічу професію і пов’язує з нею майбутнє.   Проте й музика, за його словами, більше не піде з його життя, адже  вона допомагає йому у важкі часи. Саме творчість надихає, дарує невидимі крила та навіть оберігає від незгод.  
 Наприкінці своєї розповіді хочу сказати таке: існує стереотип, що військова форма здатна творити дива, та що будь-яка людина виглядає у ній гордовито й гідно. Та на прикладі Івана бачимо:  не так форма прикрашає людину, як людина —  форму!