На честь святого Михайла, ангела-захисника, 21 листопада 1922 року отримав своє ім’я третій син Івана Прокоповича та Христини Никодимівни Купчишиних. Згодом народилося ще п’ятеро дітей. Багатодітна родина проживала в селі Уласово-Русанівка, звідки родом батько, учасник Першої світової війни, який тривалий час служив на Балтійському флоті.

Унікальні події відбулися нещодавно в смт Летичів. Вперше проведено шахово-шашковий турнір серед людей з інвалідністю по зору, які, наперекір фізичному обмеженню, були сповнені ентузіазму та завзяття.

Пам’ятаєте цей  вислів, котрим у дитинстві часто лякали одне одного? Щоправда, мова там йшла про гаманець, а не сумочку, і на кону, зрозуміло, було життя його власника чи власниці. Нині ж хочу провести сумну паралель між дорогущими сумочками всесвітньовідомих брендів, вартістю у десятки прожиткових мінімумів, що ними хизуються, депутатки Верховної Ради України, дружини депутатів, і чужими для них життями. Хай і зовсім юних, хай і напрочуд талановитих, хай і для когось найрідніших. Країна разючих контрастів. Напевно, одна така в світі цивілізованому. Країна, в якій глибочезна прірва відділяє простих смертних і сильних світу сього, які, власну державу і її народ обкрадаючи-дурячи, вже, так би мовити, з жиру бісяться.  

Трапляються миті, коли гостро усвідомлюєш: істина не у пафосних патріотичних заявах, деклараціях чи нищівних статтях, а в звичайній щирості, доброті, справжній турботі про ближнього. Коли підставляєш плече і власними руками, своїми мозолями допомагаєш врятувати життя… Ця думка засіла в мені, коли поспілкувався з незвичайними людьми.

Спогади Людмили Михайлівни Пінчук, наче  кадри кінохроніки, – повоєнне дитинство, школа, улюблені вчителі, котрі були і залишилися взірцем на все життя.    А ще – очікування незвіданого, безперечно, щасливого майбутнього і вибір професії, в чому велика заслуга батьків (теж вчителів) і всіх людей, які зустрілися на життєвій дорозі.