У мирному житті Євген Красуцький, отримавши медичну освіту, працював зубним лікарем, приватним підприємцем. Строкову службу проходив в ракетній дивізії, автомат тримав у руках кілька разів. Та в 2014 році, коли на сході країни розпочалися бойові дії, знайомий з військкомату попросив пройти 10-денні військові збори, які, як виявилося, розтягнулися на рік…
Був призваний у 8-й полк спецпризначення (нині – війська спеціальних операцій), де пройшов жорсткий, інтенсивний 1,5-місячний вишкіл. Подобалося, бо готували професійно. Його включили у штат ДРГ сан-інструктором з обов’язками надання невідкладної меддопомоги (група складалася з розвідника, снайпера, сапера, зв’язківця та ін.).                                   

В одному з попередніх номерів «Подільські вісті» писали про е-декларацію заступника військового комісара — начальника відділення комплектування Кам’янець-Подільського ОМВК Вадима Жураковського. Журналістами були вказані окремі неточності у висвітленні його декларації (зокрема це стосується автопарку і грошової оцінки землі у 3 мільйони, ці дані зі старої декларації, де були допущені технічні помилки). Це один з небагатьох працівників військкоматів, який відобразив у декларації все своє майно, нічого не приховавши і був у своєму звіті максимально чесним та відкритим, порядно, як і належить офіцеру, виконав Закон України про електронне декларування. Чого, на жаль, не скажеш про багатьох його колег, яким  соромно чи то ніяково перед людьми, бо вони  у своїх звітах менш відверті і відкриті.

У робочому кабінеті застати його не так то й просто. Хоча на підприємстві він не буває хіба що тоді, коли у тривалому відрядженні. А так – завжди на виробництві, адже не всі питання вирішиш на планерках. Щодень  виникають певні проблеми, непередбачувані ситуа-ції. Тож треба порадитися із  спеціалістами, робітниками. До того ж і громадських клопотів вистачає. То хтось із виборців з невідкладного питання звернеться, то із владних структур чи громадських організацій хтось завітає, то волонтери… Словом, у кожного свої проблеми, прохання, пропозиції. Кожного треба вислухати, почути, допомогти. Бо для керівника Деражнянського молочного заводу, депутата Валерія Станіславовича Яглінського винятково уважно ставитися до людей — повсякденне правило.
 Вже третій десяток років керує він підприємством. Тож, як кажуть, життя багато чому навчило. Та й батьківські уроки людяності не минули марно.  Наука таки не веде в ліс…

Доброго дня, шановна редакціє. Через вашу газету хочемо привітати нашу сестричку, ученицю 8 класу Чорноострівського НВК Мирославу Деліту з перемогою в VІІ Міжнародному мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка. Мирослава єдина представниця Хмельницької області серед учнівської молоді, яка зайняла перше місце на цьому конкурсі. Але це лише одне з її досягнень. Так, вона посіла перше місце в другому етапі мовного конкурсу ім. Петра Яцика, третє місце в конкурсі-захисті дослідницьких робіт учнів — членів Малої академії наук України з біології. А ще вона перемагала і здобувала призові місця у багатьох обласних та районних конкурсах та олімпіадах.

Аж не віриться, що відтоді, коли уперше побачила Миколу Бессараба, який упевнено прямував вагоном швидкого поїзда,  збігло двадцять п’ять років.  І цей звичайний пасажир не справляв враження людини  з обмеженими фізичними можливостями, бо легко орієн-тувався у просторі, хоча  й незрячий. Тоді  здивувало, що він, директор утосівського підприємства, їхав укладати договір у ближнє зарубіжжя, бо цю надважливу справу нікому не  довіряв.