Пам’ятаєте цей  вислів, котрим у дитинстві часто лякали одне одного? Щоправда, мова там йшла про гаманець, а не сумочку, і на кону, зрозуміло, було життя його власника чи власниці. Нині ж хочу провести сумну паралель між дорогущими сумочками всесвітньовідомих брендів, вартістю у десятки прожиткових мінімумів, що ними хизуються, депутатки Верховної Ради України, дружини депутатів, і чужими для них життями. Хай і зовсім юних, хай і напрочуд талановитих, хай і для когось найрідніших. Країна разючих контрастів. Напевно, одна така в світі цивілізованому. Країна, в якій глибочезна прірва відділяє простих смертних і сильних світу сього, які, власну державу і її народ обкрадаючи-дурячи, вже, так би мовити, з жиру бісяться.  

Спогади Людмили Михайлівни Пінчук, наче  кадри кінохроніки, – повоєнне дитинство, школа, улюблені вчителі, котрі були і залишилися взірцем на все життя.    А ще – очікування незвіданого, безперечно, щасливого майбутнього і вибір професії, в чому велика заслуга батьків (теж вчителів) і всіх людей, які зустрілися на життєвій дорозі.

Жінка у військовому однострої за кермом санітарного автомобіля привернула мою увагу під час чергового виїзду на «нуль». У розмові з молодшим сержантом Оленою Соловйовою з’ясувалося, що ще до початку війни вона впевнено та вправно керувала різними легковими автомобілями. У неї завжди був якийсь залізний кінь — три «Москвичі», дві вазівські «дев’ятки», ВМW, Opel. Та до недавнього часу вона скромно вважала себе лише водієм-аматором.

Дванадцять років працює у Городоцькому територіальному центрі Світлана Селега. Пригадуючи свій перший рік роботи, каже, що він був особливо складним. Прокласти стежинку до серця переважно згорьованих людей ой як непросто. Пережите важким тягарем лягає на їхні плечі, відкладається у свідомості, позначається на здоров’ї та настрої.

Директор Ярмолинецького лісгоспу І. І. Кирилюк – знаний на Поділлі лісівник, який  пройшов трудовий шлях від простого лісоруба до керівника підприємства. Він, як кажуть у народі, зробив себе сам. Займаючи   різні посади, Іван Кирилюк викував у характері рішучість, наполегливість,     уміння прораховувати все на кілька ходів наперед. Шостий рік він очолює   рідний    лісгосп, в якому пропрацював майже 30 років.