Чим-чим, а красою природа обдарувала Гриців щедро. Осінь — пора спогадів, просвітлення і свіжості. Довкола на деревах і під ногами золоте листя. Добротні, збудовані, здається, назавжди, будинки та розлогі вулиці, наче  у коштовній оздобі і відблисках. Ідемо із головою селищної ради Людмилою Тіфенбах і  милуємося.

Колись почула від старенької жінки: «Навіщо такий працівник, якщо він без душі ставиться до своєї роботи?» Часто згадувала ту фразу, коли зустрічала байдужих і безвідповідальних осіб, які просто відбували робочий день. І як приємно зустрітися з людьми, які віддаються сповна обраній професії. Особливо якщо це лікар, котрий  кожній людині віддає часточку душі і серця. Про таких навіть через роки приємно із вдячністю  згадати і побажати їм  міцного здоров’я. Такими завжди були Володимир Степанович і Галина Єрофіївна Ковальчуки з Красилова.

«Війна в Україні — для бійців, їхніх рідних і близьких», — каже Юрій Андрощук. І ти розумієш, що як би не хотілося, а заперечити йому — важко.

У пору, коли  невидимий художник розмальовує неповторними барвами листя дерев, прощаючись із літом, 22 жовтня 1937 року в древньому місті Старокостянтинові,  у родині Якубінських Григорія Івановича та Олени Василівни народилася друга донечка, яку назвали Тамарою.

Навесні 2014 року перед початком активних бойових дій на Донбасі чи не єдиними боєздатними підрозділами Збройних сил України виявилися частини спецназу: окремий Хмельницький 8-й полк, Кіровоградський 3-й і 140-й Центр сил спеціальних операцій. Тут несли службу контрактники з високою особистою мотивацією, відповідно озброєні та професійно підготовлені. Зрозуміло, що саме ці універсальні солдати були найбільш придатними для ведення гібридної війни.