У пору, коли  невидимий художник розмальовує неповторними барвами листя дерев, прощаючись із літом, 22 жовтня 1937 року в древньому місті Старокостянтинові,  у родині Якубінських Григорія Івановича та Олени Василівни народилася друга донечка, яку назвали Тамарою.

«Війна в Україні — для бійців, їхніх рідних і близьких», — каже Юрій Андрощук. І ти розумієш, що як би не хотілося, а заперечити йому — важко.

Старість живе спогадами про дні вчорашні, давно відшумілі.
Кілька тижнів тому зателефонував рідний брат, його знову, вже вкотре, поклали в обласну лікарню, щось там з гемоглобіном негаразд. То у нього, могутнього брата, який ніколи всерйоз не хорував, який до пізньої осені купався в Наркевицькому озері, який заввиграшки закидав собі на плече майже трипудові мішечки з щойно викопаною бараболею, який разом із  сусідом, спортовцем Василем Іллюшиним привозили з ближнього лісу на лісапетах отакенні гілляки, аби взимку, незважаючи на підведений до хати газ, розпалювати грубки полінцями, аби було в оселі затишно й тепло, бо від полінець зовсім не те тепло, що від газу, – то оце в отого брата щось здоров’я забарахлило? Та годі вам гіперболізувати! Бо я ж знаю: по праведних трудах сядуть пенсіонери  до столу, і наллявши чарки самограю (чудового, до речі, самограю), захрумтять квашеними огірочками та мерзлим салом із часничком).

Навесні 2014 року перед початком активних бойових дій на Донбасі чи не єдиними боєздатними підрозділами Збройних сил України виявилися частини спецназу: окремий Хмельницький 8-й полк, Кіровоградський 3-й і 140-й Центр сил спеціальних операцій. Тут несли службу контрактники з високою особистою мотивацією, відповідно озброєні та професійно підготовлені. Зрозуміло, що саме ці універсальні солдати були найбільш придатними для ведення гібридної війни.

Скажу відверто, бачила чимало ікон і писаних,  і вишитих, і різьблених, виконаних у різноманітних стилях і жанрах. А ось цю красу, що навіть описати  неможливо, вперше. Настільки м’яко вирізані, чіткі і справжні риси, що складається враження, ніби не з деревом майстер працює – з найкращим пластиліном, бо  шедеври його, мов живі! Сорокап’ятирічний хмельничанин Анатолій Козак творить справжні дива –  різьбить по дереву великі  компоновані, весільні, дитячі, сімейні ікони.