Проблема шкідливих звичок, азартних ігор є найбільш актуальною у наш час, а боротьба з ними — це завдання не тільки держави в цілому, а й кожної окремої людини.

«Подільські вісті» вирушили у відрядження на схід. Впродовж тижня подорожі по регіону наш кореспондент Роман Губрієнко  став очима, якими, наш шановний читачу, зможете поглянути на ситуацію на Донбасі.  Ми розповімо чим живуть мирні міста і містечка регіону в умовах близького сусідства з лінією зіткнення. На що нині сподіваються і про що думають місцеві жителі. Побуваємо на позиціях військових і обов’язково напишемо про наших земляків із Хмельниччини, яких на передовій чимало. Також розповімо про долі людей на непідконтрольній території. Подолаємо частину маршруту разом із «пенсійними туристами», які вирушають у важкий і небезпечний шлях, приїжджаючи на підконтрольну Україні територію за своїми кревними, та розкажемо, як перетинає лінію фронту мирне населення.

80 років тому в оцю пору, коли квітне рідне Поділля, в селі Подоляни Кам’янець-Подільського району в селянській родині народився хлопчик Леонід, якому судилося стати вірним слугою землі-годувальниці, в яку він закохався понад усе  і якій присвятив своє життя. Забігаючи наперед, скажемо, що за видатні заслуги у збільшенні виробництва сільськогосподарської продукції на основі освоєння інтенсивних технологій та передових методів організації праці у землеробстві й тваринництві та виявлену трудову доблесть Леоніду Юрійовичу Скринчуку  в рік його 50-ліття, в 1988-му, присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці. А ще до того його трудова біографія була збагачена високими відзнаками. У 40-річному віці удостоївся звання заслуженого працівника сільського господарства України. Леонід Юрійович — кавалер двох орденів Леніна, орденів Трудового Червоного Прапора, «Знак пошани», кількох медалей. Обирався депутатом Верховної Ради України, очолював обласну раду сільгоспвиробників, був головою асоціації сільськогосподарських товаровиробників Чемеровецького району. 

З ними зустрілася у Хмельницькому костелі Христа Царя Всесвіту, коли Мар’яна Сенчук, голова Благодійного фонду «Мир та добро», що в Деражні, член цього фонду Сергій Вовковинський і військовий капелан отець Миколай звично зібралися разом, аби обговорити нагальні питання, які стали невід’ємною сутністю їхнього життя. А це не лише забезпечення наших захисників усім необхідним, не тільки  звичні, проте незмінно небезпечні й важкі поїздки на схід, а й часто-густо цілодобова психологічна підтримка і тих, хто звідти повернувся, і тих, хто на окупованих територіях, допомога рідним загиблих і донесення до населення інформації про героїзм і подвиги бійців, завдяки яким живемо під мирним небом. Крім того, розроблення й вручення нагород тим, про кого забула держава.

Людей, до яких належав Григорій Іванович Ткачук, справедливо називають особливими. Його особливість — у жертовній самовіданності справі, якій присвятив життя, у досягненнях, які “кувалися” день за днем, у ставленні до людей, у вболіванні за село... Тож недаремно 12 квітня, у день, коли виповнилося 100 літ від народження Двічі Героя Соціалістичної Праці, керівника прославленого колгоспу “Україна” на Городоччині, його село Лісоводи зібрало стільки шанувальників неординарної особистості, хлібороба з великої букви.