…Руки тремтіли, думки не тримались купи, все тіло міцно стиснуло в своїх лещатах важке похмілля. Випити немає... Тоді, хоча б поїсти… Порожні каструлі, банки, сковорідки змовились проти нього і, здається, мовчки знущалися. Черговий напад алкогольної чуми відступив, а їсти нема що. Ледь не втрачаючи свідомість, нахилився під стіл, там у залізному відрі побачив лушпиння від бараболі. Добре, що є сірники, цигарки, дрова.  За декілька хвилин веселі вогники побігли в грубці, почала грітися сковорідка з краплиною олії на чавунному дні. Він дістав лушпиння й рішуче жбурнув на сковорідку – буде сніданок. У його самотній хаті, що стоїть край села під лісом, з’явився дух, пішло тепло, запахло смаженими обрізками з картоплі, почало жевріти життя. Микола раптом відчув себе тверезим,  тож замислився: а скільки триває пиятика?  Мозок за секунду видав результат – 15 років!  З тих пір, як поховав матір. Працюючи на пилорамі – горілка майже кожен день. Топорисько, сапка, стілець, лавка, труна, це все в декалітрах – тверда валюта.

Як відомо, усі люди поділяються на кілька категорій. Перша, це ті, що вміють працювати і самовіддано трудяться. Друга — ті, які не вміють працювати, але вчать інших, як це робити. Третя, які не вміють ні працювати, ні вчити, зате настирливо вчать, як треба вчити. І четверта, які не вміють ані працювати, ані вчити як вчити. Такі стають політиками.

З цією людиною приємно спілкуватися завжди. Здається, він ніколи не буває роздратованим чи засмученим. Завжди готовий вислухати та прийти на допомогу. Його невидима аура – це суцільний оптимізм та життєлюбність. У той же час він – вимогливий, принциповий керівник, якого поважають і люблять підлеглі.
— Він у нас справедливий, — так кажуть люди. – Якщо когось і критикує, то за діло. Бо сам – взірець порядності у роботі, обов’язковості та самовідданості.
 Йдеться про Віталія Тадеушовича Світану, який днями відзначив шістдесятилітній ювілей.

«Пустіть дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство  Небесне!».  Ці слова із Євангелії від Матвія (Мф. 19, 14) згадалися мені, коли на день рівноапостольних Петра і Павла я, проїжджаючи через Ярмолинці, побачив, як на подвір’ї Свято-Покровської красуні — церкви (на фото), відкриття якої планується восени —  на Покрову, оточений дітками, як цариця-матка бджілками, про щось балакав із майбутніми парафіянами священик. Зачарований такою картиною, я перервав свій редакційний «політ» до Зінькова і провів увесь день в благодатному товаристві благочинного отця Миколая (Ковалика).

22 червня виповнилося б 90 років із дня народження  Марії Юріївни Слободян.