Мав честь зустрітися із сином моєї племінниці Валентини з Гусятина Тернопільської області, — військовослужбовцем — молодшим сержантом Василем Стремським, якого нещодавно удостоїли відзнакою командувача Сухопутних військ ЗСУ — нагрудним знаком «За особисту хоробрість».

Саме так, мабуть, і варто підсумувати нашу зустріч зі Степаном Семенюком, 31-річним воїном, який чи не увесь період своєї служби, як кажуть, на нулі – на межі неймовірного ризику, жорстокої реальності війни, де рятує лише вправність і молитва.

Улюблена справа може бути і корисною, і прибутковою. У цьому переконалася Софія Мельник із Волочиська, яка наважилася взяти участь у конкурсі грантів «Сміливі» і стала переможницею.

18 січня у Київраді депутати проголосували «за» рішення про перейменування вулиці Сурикова в Солом'янському районі. Тепер вона називатиметься на честь Дениса Монастирського, колишнього міністра МВС, який народився, жив та працював у Хмельницькому. 

 

Любити — з найдальших доріг,
З ім’ям найдорожчих вертатись
І, стрівши останній поріг,
Життю залишити лиш радість.

Ці віршовані рядки належать Миколі Федунцю, відомому подільському поету, залюбленому в рідне слово, у рідний край і Україну Він народився в селі Сушівці колишнього Білогірського району. Закінчив факультет журналістики Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка. Миколу Федунця знаємо як лауреата обласних літературних премій імені Тараса Шевченка та імені Володимира Булаєнка, Хмельницької міської премії ім. Богдана Хмельницького.