На межі хиткого миру відзнімковані враження весної подорожі до славетного Кам'янця-Подільського.

До цієї публікації мене спонукали непрості життєві шляхи, а точніше — їх завершення, двох моїх колишніх сусідів по колишній найманій квартирі.
Трохи подробиць про них, уже небіжчиків, розповіла днями ще одна мешканка того будинку, яку випадково зустріла на вулиці.

…Руки тремтіли, думки не тримались купи, все тіло міцно стиснуло в своїх лещатах важке похмілля. Випити немає... Тоді, хоча б поїсти… Порожні каструлі, банки, сковорідки змовились проти нього і, здається, мовчки знущалися. Черговий напад алкогольної чуми відступив, а їсти нема що. Ледь не втрачаючи свідомість, нахилився під стіл, там у залізному відрі побачив лушпиння від бараболі. Добре, що є сірники, цигарки, дрова.  За декілька хвилин веселі вогники побігли в грубці, почала грітися сковорідка з краплиною олії на чавунному дні. Він дістав лушпиння й рішуче жбурнув на сковорідку – буде сніданок. У його самотній хаті, що стоїть край села під лісом, з’явився дух, пішло тепло, запахло смаженими обрізками з картоплі, почало жевріти життя. Микола раптом відчув себе тверезим,  тож замислився: а скільки триває пиятика?  Мозок за секунду видав результат – 15 років!  З тих пір, як поховав матір. Працюючи на пилорамі – горілка майже кожен день. Топорисько, сапка, стілець, лавка, труна, це все в декалітрах – тверда валюта.

У кожного з нас  —  своя історія життя, вибору, долі. Хтось із дитинства обирає один шлях і прямує ним усе  життя, хтось повертає назад саме тієї миті, коли до омріяної мети залишається лише  кілька кроків. Хтось іде за мрією, а інший підлаштовується під реальність, для когось труднощі – це лише шанс, аби стати сильнішим та витривалішим, а дехто готовий зійти зі  шляху при перших тернових чагарниках. Кажуть, доля  всміхається тим, хто йде за мрією, долаючи  всі перешкоди.
 Саме про людину, яка живе в цілковитій гармонії серця та розуму,  не зраджує своїм мріям,  використовує усі шанси, які дарує життя, наша розповідь.

Як відомо, усі люди поділяються на кілька категорій. Перша, це ті, що вміють працювати і самовіддано трудяться. Друга — ті, які не вміють працювати, але вчать інших, як це робити. Третя, які не вміють ні працювати, ні вчити, зате настирливо вчать, як треба вчити. І четверта, які не вміють ані працювати, ані вчити як вчити. Такі стають політиками.