Доброго дня, шановна редакціє. Через вашу газету хочемо привітати нашу сестричку, ученицю 8 класу Чорноострівського НВК Мирославу Деліту з перемогою в VІІ Міжнародному мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка. Мирослава єдина представниця Хмельницької області серед учнівської молоді, яка зайняла перше місце на цьому конкурсі. Але це лише одне з її досягнень. Так, вона посіла перше місце в другому етапі мовного конкурсу ім. Петра Яцика, третє місце в конкурсі-захисті дослідницьких робіт учнів — членів Малої академії наук України з біології. А ще вона перемагала і здобувала призові місця у багатьох обласних та районних конкурсах та олімпіадах.

У робочому кабінеті застати його не так то й просто. Хоча на підприємстві він не буває хіба що тоді, коли у тривалому відрядженні. А так – завжди на виробництві, адже не всі питання вирішиш на планерках. Щодень  виникають певні проблеми, непередбачувані ситуа-ції. Тож треба порадитися із  спеціалістами, робітниками. До того ж і громадських клопотів вистачає. То хтось із виборців з невідкладного питання звернеться, то із владних структур чи громадських організацій хтось завітає, то волонтери… Словом, у кожного свої проблеми, прохання, пропозиції. Кожного треба вислухати, почути, допомогти. Бо для керівника Деражнянського молочного заводу, депутата Валерія Станіславовича Яглінського винятково уважно ставитися до людей — повсякденне правило.
 Вже третій десяток років керує він підприємством. Тож, як кажуть, життя багато чому навчило. Та й батьківські уроки людяності не минули марно.  Наука таки не веде в ліс…

Хто має розум, у маркети не ходить. Ця неписана істина відома нині багатьом.

Вибрати натуральний якісний продукт на завалених полицях гастрономів майже неможливо. Важко це зробити і на базарах, адже кожен, підходячи до прилавка, наче постає перед російською рулеткою: заб’є чи виживу?  І таке — щодня, за наші ж гроші! Тому надзвичайну повагу викликають люди, котрі давно піднялися над цими проблемами, бережуть здоров’я сім’ї, дотримуються здорового способу життя, забезпечують повноцінне харчування для себе та інших. Але про все по порядку…

Аж не віриться, що відтоді, коли уперше побачила Миколу Бессараба, який упевнено прямував вагоном швидкого поїзда,  збігло двадцять п’ять років.  І цей звичайний пасажир не справляв враження людини  з обмеженими фізичними можливостями, бо легко орієн-тувався у просторі, хоча  й незрячий. Тоді  здивувало, що він, директор утосівського підприємства, їхав укладати договір у ближнє зарубіжжя, бо цю надважливу справу нікому не  довіряв.

Двадцяту річницю від дня свого заснування відзначив минулого місяця територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) у Віньківцях. Лише доброї слави і вдячних слів від своїх підопічних зажив центр за цей час. Всього на обслуговуванні центру знаходиться нині 1633 людини (на момент створення їх було лише трохи більше 500).