Марні сподівання
Чергового засідання п’ятої сесії обласної ради, яке відбулося минулого четверга, колектив «Подільських вістей» чекав особливо. З    шістдесяти трьох питань, винесених на розгляд обранців, одне (хоч і неточно сформульоване) безпосередньо стосувалося нашої подальшої долі, а саме — реформування часопису.

Наш колектив розпочав торувати цей непростий шлях одним із перших у державі, ще задовго до того, як був ухвалений Закон України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації». З 1 січня цього року, коли він набрав чинності, ми остаточно і без тіні сумніву підтвердили свій проєвропейський вибір та засвідчили про наміри реформування у першому етапі. Після виконання першочергових процедурних вимог, діло, здавалося б, на перший погляд, залишається за малим — виходом із числа співзасновників обласної державної адміністрації та обласної ради, як того вимагають стаття 3 частина 2 та стаття 7 цього Закону. Але не так сталося як гадалося. Якщо ще напередодні пленарного засідання голови постійних комісій та керівники депутатських фракцій ледь не в один голос говорили про доцільність та своє- часність такого кроку, то на сесії їхні слова кардинально пішли врозріз із ділом. Простіше кажучи, «Подільські вісті» просто підсікли під корінь, цілковито знехтувавши і чинним законодавством, і державною політикою в цілому, і, зокрема, позицією колективу. Та про все по порядку.
Знову без заступників
Насправді робота сесії, як така, розпочалася вже опівдні. До того часу добрих дві години з’ясовували, що робити з обранням заступників голови обласної ради і скільки їх має бути: два або навіть три? Фракція Політичної партії «За конкретні справи» знову, як і попереднього разу, блокувала трибуну, вимагаючи, аби кадрові питання вирішувалися суто на окремому сесійному засіданні, яке, згідно з регламентом, можна провести, як мінімум, через 20 днів. На цьому й зійшлися. До речі, у тому-таки регламенті посада третього заступника досі була не передбачена, відтак цей дороговказ самоврядування теж потребуватиме змін. Водночас керівник фракції Політичної партії  «За конкретні справи» (найбільшої в облраді) Неоніла Андрійчук наголосила, що ніхто з їхніх депутатів на керівну посаду не претендує. Після перерв та перемовин зрештою перейшли до розгляду порядку денного.
Поряд з уже існуючими депутатськими запитами, відбувся сплеск і нових. Серед іншого, обранці клопотали про виділення коштів на будівництво водогону в селі Велика Клітна Красилівського району та забезпечення питною водою населених пунктів депресивної вирви Чернелівського водозабору, здійснення закупівель із застосуванням системи держзакупівель ProZorro, законності будівництва підприємства, яке вироблятиме пінопласт у селі Михайлівка Ярмолинецького району, облаштування об’їзної дороги на території Гуменецької об’єднаної територіальної громади, що на Кам’янеччині, тощо.
Далі коротко проаналізували, як виконувалися ті чи інші обласні програми у попередні роки та затвердили низку нових. Одностайно депутати підтримали створення Агенції регіонального розвитку Хмельницької області. Найбільш дискусійним було питання щодо внесення змін до обласного бюджету. На думку декого з обранців, розподіл вільних лишків відбувався непрозоро і ситуативно, без певної стратегії.
На волю? Зась!
Питання за номером 46 «Про реформування друкованого засобу масової інформації та його редакції» (хоч правильно було би сформулювати «Про вихід обласної ради з числа співзасновників газети «Подільські вісті») депутати почали обговорювати уже майже о 18 годині. З огляду на по- передні фракційні перемовини, ми вже тоді розуміли: за солодкими обіцянками про реалізацію Закону, підписаного Президентом України Петром Порошенком, підтримку курсу на євроінтеграцію криється суцільна фальш, а відтак і спроби й надалі тримати провідний часопис Хмельниччини на короткому повідку. На відміну від політики у районах краю, де путівку в так зване вільне плавання вже отримали 18 газет, які досі були у комунальній власності, на рівні обласної ради ситуація кардинально протилежна. На жаль, наші песимістичні прогнози стали дійсністю. Бо якщо спочатку за рішення, як за основу, з горем навпіл проголосувало 44 обранці, чого було б достатньо для позитивного результату, то після сумнівних, майже годинних дискусій охочих підтримати нас у прагненні до реформування було лише три десятки — з числа фракцій Політичних партій «За конкретні справи», ВО «Батьківщина» та ВО «Свобода». Слухаючи обговорення, почасти складалося враження, що самого Закону «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» до того часу багато хто й в очі не бачив. Відвертий супротив у своїх емоційних промовах мотивували чим завгодно. Найбільше переймалися інвентаризацією та приміщеннями, у яких розташована редакція газети, їх подальшою долею. Хоча в пункті 2 статті 9 цього Закону зазначається: «Приміщення, що перебувають у державній або комунальній власності, у яких на час реформування розташовувалися редакції, передаються в оренду строком не менше ніж на 15 років з розміром орендної плати, установленим для бюджетних організацій. Договір оренди укладається між редакцією та ... відповідним органом місцевого самоврядування.
Суборенда приміщень редакцій забороняється».
Лунали й інші «побоювання». Мовляв, як же їх зараз відпустити, якщо довкола того й дивись чигають олігархи, здатні будь-якої миті підім’яти під себе видання з майже віковою історією. Або інше. Чи зможуть прожити і конкурувати як інформаційний продукт «Подільські вісті» без обласної ради як головного інвестора? Навіщо поспішати, адже є ще й другий етап реформування?
Шановні наші депутати, варто наголосити, що з початку цього року газета висвітлювала діяльність співзасновників та надала їм інформаційні послуги на загальну суму понад 150 тисяч гривень. Досі часопис не отримав жодної копійки за це. «Зарізавши» волевиявлення колективу та його пріоритетне право на реформування у першому етапі, депутати автоматично відібрали в газети цілу низку державних преференцій та можливість поборотися за солідні іноземні гранти. Ось таку ми отримали «турботу», чи то пак, ведмежу послугу. Але про що тут можна говорити, якщо за своєю риторикою наші обранці навіть не забажали за потрібне вислухати т.в.о. редактора, присутнього на засіданні сесії? Так чи інакше, колектив «Подільських вістей» уже неодноразово доводив, що пливти за течією — це не про нас. За свої права і свободи, за свій вибір ми вміємо боротися. Вміємо і перемагати. Чесно, безкомпромісно, без фальші та закулісних ігрищ. Не здаватимемося і тепер.
Зрештою у депутатів є можливість на наступній сесії реалізувати Закон, прийнятий Верховною Радою та підписаний Президентом України.